Navchas

Василь Дрогомирецький завжди знав, що ніколи не зможе обрати для себе звичайний, комфортний, одноманітний плин життя. Спортсмен за фахом, він завжди ставив перед собою нові цілі, вищі вимоги, робив виклики сам собі — у самовдосконаленні, розвитку, пізнанні. Про це завжди нагадувало і його татуювання, зміст якого найкраще відображав його життєву позицію —  “Perfice te” (Вдосконалюй себе).

Василь народився 8 травня 1994 року в селі Боднарів Калуського району Івано-Франківської області та був єдиним сином  у сім’ї.

Після закінчення Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника, здобувши звання кандидата у майстри спорту з паверліфтингу, у 2015 році Василь проходить відбір до лав новоствореної патрульної поліції.

 І хоча життєві обставини склалися так, що на якийсь час Василь змушений покинути службу, він знову повернувся до Управління патрульної поліції Івано-Франківщини. Адже переконався в тому, що бути поліцейським — саме та робота, якою він хоче займатися.

Постійне прагнення розвитку та пізнання чогось нового підштовхує Василя до нових викликів. Тому вже в січні 2022 року він їде на Закарпаття і стає інспектором 1-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління «Корпус оперативно-раптової дії» ГУНП в Закарпатській області.

Для нових колег Василь став не лише хорошим другом, але й прикладом стійкості, підтримки, відваги.

Саме тому 24 лютого, без краплі вагань чи страху,  Василь став на захист свого народу, своєї України, знаючи при цьому, що ціною захисту може стати найдорожче — життя.

Разом із побратимами він гідно захищав  Київщину, Харківщину, Сумщину, і, як згадують друзі, постійно тримався “на висоті”. Його непохитність, внутрішня сила і  вміння підбадьорити нерідко додавали сил, надії та впевненості в перемозі.

У бою за волю свого народу Василь Дрогомирецький загинув через декілька днів після свого 28-ліття. Це був потужний артобстріл на Запорізькому напрямку.

Дружина загиблого воїна Світлана Дрогомирецька, долаючи біль втрати, згадує слова чоловіка “вибач, що тепер не поруч із тобою і нашим сином, але я б ніколи не зміг інакше — я маю боротися, я мушу воювати…”

Світлана зізнається, що в цьому був весь Василь — у відданості, у самозреченні заради тих, хто навколо, у чесності перед самим собою. А ще — відповідальності та  надзвичайно потужній підтримці.

Його сильне плече, оптимізм, бадьорість не лише надихали дружину, а й стимулювали бути стійкою, сильною та обов’язково постійно рухатися вперед.

“Для мене він назавжди залишиться доброю, щирою людиною, зразковим чоловіком, вірним другом, а ще — прекрасним батьком для нашого 5-річного сина. Василь завжди хотів бути найкращим прикладом для дитини, хотів, щоб син ним пишався”, — зізнається Світлана.

Василем Дрогомирецьким завжди будуть пишатися не лише рідні, але й сучасні та наступні покоління українців. Адже за волю народу, незалежність своєї держави Василь боровся до останньої краплі крові, так, як може боротися лише той, у кого любов до України не має меж.