Navchas

Сніг та морози на початку червня, аномальні зливи, і як наслідок — переповнені гірські потоки та розмиті лісові дороги, відсутність туристів у горах через карантин… Для людей — це сценарій апокаліпсису. А от для карпатської природи в цих процесах є навіть плюси. Які — ексклюзивно для Укрінформу розповідає закарпатський гід Сергій Прокоп.

ВДАЛИЙ РІК ДЛЯ ХВОЙНИХ: ГЕНЕТИЧНО ЯКІСНЕ НАСІННЯ І ВЕЛИКИЙ ПРИРІСТ

– Усі оті природні катаклізми, які відбувалися в травні-червні в Карпатах (пам’ятаємо, що травень та початок червня був аномально холодний, у горах сніжило та стояли морози навіть у першій половині червня — так, що й місцеві, і науковці казали, що на їхній пам’яті такого не було), природі сильно не нашкодили, навпаки – додали кілька акцентів, які підуть Карпатам на користь, – розповідає закарпатський гід Сергій Прокоп під час сходження нашої групи на одну з топових вершин популярного Чорногірського хребта Піп Іван Чорногірський або Чорну гору, як її називають гуцули.

Дорога на неї йде через хвойний ліс уздовж старого польсько-чеського кордону, далі — через типові карпатські чагарники (ялівець та гірську сосну). Простір наповнений фітонцидами: хвойні у високогір’ї Карпат якраз “цвітуть” і в повітрі – неймовірний запах. Особливо, коли проходиш заростями ялівця і трусонеш гілки, опиняєшся в хмарі жовтого пилку — пахучого-препахучого! Це, пояснює гід, неабияка ароматерапія, дуже корисна для легень.

А от червонуваті шишки на смереках тішать око, їх усі фотографують. А ще заготовлюють на варення. Воно має лікувальні властивості. Жіночі й чоловічі шишки карпатської гірської карликової сосни також можна зривати й сушити — на чай або настоянку.

– Цьогоріч для хвойних вдалий, урожайний рік. Можемо порівняти з виноградарством: коли роблять вино в такий рік, воно має неймовірні смакові якості та ціниться вище, ніж в інші роки. От у сенсі розмноження хвойних рослин у Карпатах 2020-ий рік – саме такий вдалий. Для хвойних дуже добра така погода — із затримкою тепла, надлишком вологи, і саме тому в них буде дуже гарний приріст.

Наприкінці весни соцмережі були забиті “смереками, що квітнуть” — тобто, червоними шишками на гілках дерев, яких цьогоріч дуже багато. Таке буйне утворення чоловічих та жіночих шишок відбувається раз на сім років у смерек. Такого масового “цвітіння смерек” у Карпатах не пам’ятають давно. Загалом, воно відбувається щороку на поодиноких деревах, адже таким чином смереки дають потомство.

– Що це дасть? – запитую в екскурсовода.

– Насамперед, змогу лісівникам заготувати багато генетично якісного насіння, аби пізніше використовувати його у лісовідновленні. Якщо генетично сильні дерева дадуть гарний урожай, для лісовідновлення це дуже добре! Ми матимемо запас якісних лісових культур для створення хвойних насаджень у Карпатах, – пояснює Прокоп.

УСІ КАРПАТСЬКІ ЯГОДИ ЗА ОДИН ДЕНЬ

Ще один позитив від примх природи цього року — вегетація карпатських ягід.

– У кінці серпня прогнозуємо, що в один день у поході Карпатами можна буде поласувати одночасно суницею, малиною, ожиною, яфиною, брусницею і навіть лохиною. Таку дивовижу можна було зустріти на північних та північно-західних схилах і в інші роки, але зрідка, а цьогоріч – це буде масове явище. Воно вражає туристів: я добре це пам’ятаю, як спускаючись із Говерли стежкою Брецкул, ми всіма цими ягодами ласували дорогою і в людей було враження, що вони опинилися в дитячій казці “12 місяців”, – каже Сергій Прокоп.

Він пояснює, що зазвичай ці ягоди достигають почергово і суниця з брусницею, скажімо, мало перетинаються в часі — між ними, зазвичай, “відстань” у 2-2,5 місяця.

– Але в таких природних умовах, як цьогоріч, із затримкою тепла в субальпійській та альпійській зонах усе відбувається дуже швидко, бо рослини повинні дати потомство. Довгоочікуване тепло якщо вже приходить, то рослини прискорюють вегетацію і швидкими темпами дають плоди. Так буде цьогоріч. Прогнозуємо, що всередині серпня впродовж одноденного походу можна буде одночасно поласувати цими ягодами в Карпатах, – каже закарпатський гід.

БЕЗ СМІТТЯ Й У СПРАВЖНІЙ ТИШІ

Ну й третій момент, який явно піде на користь Карпатам і їхнім жителям, – це відсутність туристів. А значить — тиша та зменшення кількості сміття.

– Цьогоріч туристів у високогір’ї Карпат майже немає, – каже Сергій Прокоп.  — Під час сьогоднішнього походу на вихідні до Дня Конституції ми з вами зустріли на Чорногірському хребті всього-на-всього дві групи самостійних туристів без гідів по чотири особи у складі. Це, вважайте, нічого, адже Чорногора — найпопулярніший і найбільш доступний хребет Українських Карпат з відомими двотисячниками Говерла, Петрос, Піп Іван. У попередні роки на Чорногорі влітку часом розминатися треба було на стежині з зустрічними туристами.

Звісно, іронізує Сергій, гіди не радіють такому факту, бо немає заробітку. Але природа — навпаки.

– Перший плюс від відсутності туристів у високогір’ї Карпат — це, звісно, зменшення сміття. Адже на популярній Говерлі від туристів його залишається дуже багато. Втім, для справедливості мушу зазначити, що ще більше засмічують гори таки не туристи, а місцеві жителі — в період заготівлі яфин, грибів, дикоростучих трав тощо. Цих відвідувачів у горах таки не поменшало, і заклики до них бути сумлінними результату не дають, тому сміття в горах цього року таки буде. Але значно менше.

– Інша справа, що відсутність туристів у горах зробила справжнім так званий “сезон тиші” в Карпатах, що тривав до 15 червня. Саме в цей період розмножуються тварини і цього року вони мали справжню тишу. Адже туристи, котрі ходять еко-стежками в лісах, заважають, насправді, оленям, косулям виводити та піклуватися про потомство. До природних катаклізмів (зливи, заморозки, паводки тощо) тварини уміють пристосуватися, вони відчувають зміни в природі, й завдяки інстинктам знаходять прихисток. Але до масових походів у горах в період тиші вони пристосуватися не можуть. А от нинішнього року ці гори — по-справжньому їхні, – каже гід.

*  *  *

Ось такі справи в Карпатах цьогоріч у період катаклізмів і карантину. Багатьох вони, певно, й не здивували — зрозуміло, чим менше народу, тим природа вільніше дихає. Інша річ, що коли весь туристичний люд у Карпати таки повернеться (адже карантин не вічний), важливо про це пам’ятати.

Власне, про те, що високогір’я Карпат — це храм природи, без щонайменшого пафосу. А тому поводитися там потрібно саме так, як у храмі: богобійно схилятися перед цією неймовірною природною красою і намагатися якнайменше їй нашкодити.

Тетяна Когутич, Ужгород–Рахів Фото Юлії Давидової та Сергія Гудак