Звалище своїми руками. Береги Вільшанського водосховища заповнені сміттям. Фото

4 місяці ago admin 0

Мальовниче Вільшанське водосховище – унікальна локація на мапі Закарпаття. Водойма розкинулася серед лісистих гір ДП «Хустське ЛДГ» та Нацпарку «Синевир». Водосховище штучно створене 1956 року у рамках проєкту будівництва Теребле-Ріцької ГЕС. Довжина водойми становить 10 кілометрів, а ширина досягає одного кілометра, загальна площа становить близько 80 гектарів.

Навкруги водосховища прекрасні ліси і картинка нагадує кадри з фільмів.

Кажуть, що глибина рукотворного моря не перевищує 25 метрів. Вільшанське водосховище живиться водами річки Тереблі, яка бере початок в озері Синевир.

Однак сьогодні, здавалося б, непереможний гігант зіткнувся з серйозними небезпеками. Сьогодні Вільшанське водосховище захлинається від сміття і тонни пластику і гниючих відходів накопичуються на берегах водойми.

Хто якщо не ми?

У погожі дні закарпатського літа потоки автівок тягнуться за місто. Жителі сусідніх районів, а також гості намагаються провести вихідні на лоні природи, багато — біля водойм. Але природа від цього страждає: нерідко після відпочиваючих залишаються гори сміття. Хоча біля рекреаційних місць є вже урни та мішки для збору побутових відходів, сміття все ж є, воно стікає разом із водою з річок із верхніх сіл. Забруднення ж води через людське втручання призводить до порушення циклів цілої екосистеми. Екологи та лісівники вже давно б’ють на сполох і закликають людей не забруднювати джерела, але поки що до сердець ще не достукалися.

Як врятувати водойму від несанкціонованих звалищ?

«Раніше водосховище регулярно зливали для профілактичного огляду споруди і великим активом з працівників екологічної інспекції, лісового господарства, держслужби з надзвичайних ситуацій (у тому числі водолазів), обленерго, на балансі якого знаходиться водосховище, Нацпарку «Синевир» та Національної гвардії очищали від побутових відходів. У деякі роки кількість відходів доходила майже до 1 500 мішків!”, – розповідає начальник Реабілітаційного центру бурих ведмедів НПП «Синевир» Ярослав Бундзяк.

У свою чергу директор Хустського лісодослідного господарства Степан Мамчич зазначив: «Для зменшення засміченості території працівники лісового господарства встановили біля рекреаційних пунктів смітники, адже сміття звідси більшість відпочиваючих не вивозить, і добре, якщо його не закопують в землю. Раніше його залишали біля місця відпочинку, тепер у мішках, які висять на деревах та встановлені якомога далі від водосховища. Так сміття недосяжне ні для тварин, не буде рознесено вітром у гігантську водойму. А мішки забирають під час обходу або наші працівники або Нацпарку».

Чи є вихід?

Слід зазначити, що проблема сміття у Вільшанському водосховищі не нова. Неодноразово її намагались вирішити можновладці Хустщини та Міжгірщини. Однак на сьогоднішній день немає де переробляти сміття і не вистачає коштів для його збору. Хоча штрафи ніхто не скасовував. До речі, засмічення лісу – це злочин, і він карається штрафом. Законодавство передбачає покарання за засмічення лісу. Згідно із ст.73 «Засмічення лісів відходами». Кодексу України про адміністративні правопорушення, це порушення тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти п’яти (425 грн.) до п’ятдесяти (850 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виховання шанобливе ставлення до природи зі шкільної парти

Як вважають психологи, виховувати дбайливе ставлення до природи необхідно з самого раннього віку. За радянських часів намагалися навчити дітей любити навколишній світ вчителя біології та ботаніки. Батьки виписували своїм чадам журнал «Юний натураліст». У літніх оздоровчих таборах кожен піонервожатий вважав своїм обов’язком навчити піонерів, як правильно розводити і, головне, гасити багаття, щоб не завдати шкоди лісу. Чи не час згадати і відродити все хороше, щоб не знищити річки і лісу? Щоб вони дісталися нашим онукам і правнукам чистими, наповненими рибою і звірами? Напевно потрібно прививати шанобливе ставлення до природи зі шкільної парти і закликати якомога частіше проводити суботники для збору сміття, щоб Вільшанське водосховище не перетворилося на смітник і не захлинуло жителів Хуста і Міжгір’я їхнім же сміттям.



Юлія Давидова, http://lifko.net.ua/?p=103372e.

Мальовниче Вільшанське водосховище – унікальна локація на мапі Закарпаття. Водойма розкинулася серед лісистих гір ДП «Хустське ЛДГ» та Нацпарку «Синевир». Водосховище штучно створене 1956 року у […]