Navchas

Інтерв’ю з заступником Голови Держлісагентства Володимиром Бондарем про досвід ведення лісового господарства в Словенії та Австрії

Держлісагентством активно розвивається міжнародне співробітництво. У 2016 році підписаний Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю у галузі лісового господарства між Міністерством аграрної політики та продовольства України та Федеральним Міністерством збалансованого розвитку та туризму Австрії. У 2017 році було підписано Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю у галузі лісового господарства між Держлісагентством та Лісовою службою Словенії.  

– Володимире Нальковичу, незважаючи на щільний графік Ви знайшли час для робочих візитів для опрацювання питань подальшого співробітництва між Держлісагентством та лісовими адміністраціями Словенії та Австрії. Давайте почнемо зі Словенії.  Наскільки нам цікавий досвід лісового господарства цієї країни?

– Досвід Словенії у веденні лісового господарства є досить цікавим. Якщо говорити про площу лісів, то вона невелика, трохи більше одного мільйона гектарів. Але порівнюючи із загальною площею країни, то Словенія є однією з найбільш лісистих країн Європи, адже лісистість країни становить близько 60%. Ліс та лісове господарство відіграють визначальну роль у економіці цієї держави.

Дуже цікавою є структура власності на ліси в Словенії. У країні дуже велика кількість приватних лісових власників. Кожен четвертий житель республіки має у своїй власності ліс. 

Потрібно сказати, що лісове господарство Словенії потерпає від змін клімату. За останні п’ять років спостерігався великий сніголам, потім ушкодження короїдами і того року близько двох млн га лісу було знищено вітровалами, тобто цього року 30% заготівлі деревини – санітарні рубки лісу.

– Якщо порівнювати аспекти ведення лісового господарства в Україні та Словенії, чи є якісь відмінності?

– Де в чому ми випереджаємо Словенію, але багато чому варто повчитись у словенських лісівників. Якщо ми будемо говорити про переваги лісового господарства України, то у нас кращі технологічні підходи для вирощування садивного матеріалу, разом з цим наші системи вирощування дещо інші. У Словенії вирощують садивний матеріал чотири роки, два останні з них – посадковий матеріал висаджують у поле для кращого пристосування до лісових умов. Крім того, у Словенії тільки розпочалась робота з впровадження вирощення садивного матеріалу з  закритою кореневою системою. Вони тільки починають  вивчати доцільність цього питання.

В Україні більш суворі вимоги до охорони біорізноманіття. Якщо порівняти площу природоохоронних лісів, то в Україні вона на порядок вище – 16,4% лісів заповідні, натомість у Словенії це тільки 10%. Вони тільки намагаються занести букові ліси до спадщини ЮНЕСКО, в Україні ж ця робота вже проведена. Хочу зазначити, що на відміну від України, в Словенії не має пралісів і вони їх тільки формують. По всій території країни Словенії виділено 70 ділянок, на яких заборонена будь-яка господарська діяльність і таким чином  вважається, що за деякий час на цих ділянках можна буде створити праліси.

– Давайте поговоримо про переваги лісового господарства Словенії, адже їх досвід може бути цікавий для України.

– У Словенії інше законодавство і трохи інші підходи до лісогосподарської діяльності. Але хочу зупинитись на повноваженнях Лісової служби Словенії. В принципі, якщо забути за знач­ну площу приватних лісів, то по функціоналу Держлісагентство можна порівняти з Лісовою службою Словенії, оскільки обидва відомства відповідають за реалізацію державної політики у галузі лісового господарства. Але Лісова служба Словенії має на порядок ширші повноваження! Служба відповідає за проведене лісовпорядкування поділянковим методом, тобто для кожного власника вони визначають, що саме буде рости на тій чи іншій території і які ділянки відводити у рубку. Лісова служба дає дозвіл на проведення рубок, проводить маркування дерев у разі, якщо треба зрубати дерева більше 10 сантиметрів у діаметрі, та конт­ролює виконання робіт. Необхідно зазначити, що система надання дозволів на проведення санітарних рубок спрощена, у разі, якщо власник лісу помічає пошкоджене хворобами або шкідниками дерево, то він має право його зрубати і постфактум повідомити про це Лісову службу, яка перевіряє на предмет зараження вже зрубані дерева. Також до повноважень Лісової служби відноситься контроль якості як насіння, так і посадкового матеріалу. Тобто без заключення відповідних фахівців жодна насінина не буде висіяна у розсаднику і жодна рослина не з’явиться у лісі, поки Лісова службах не дасть добро і не підтвердить, що якісь садивного матеріалу відповідає нормам.

Наступне питання – рівень підтримки держави словенських лісівників. Незважаючи чи то державна, чи приватна лісова компанія, у разі стихійних лих держава відшкодовує вартість садивного матеріалу і також відповідно відшкодовує частину витрат на проведення робіт із ліквідації наслідків стихійних лих. 

І як в усіх країнах ЄС, відшкодовуються витрати у разі втрати доходу з обмеження лісоуправління.

– А якщо говорити про Австрію? Якою цікавою інформацією поділились лісівники цієї країни?

– Основні питання, які розглядались у рамках візиту – це адаптація лісового господарства до зміни клімату, національна інвентаризація лісів та питання комунікації у лісовому господарстві. 

Лісівники Австрії дуже ретельно відносяться до питання запобігання наслідкам зміни клімату та адаптації до них. Проведено спеціальні дослідження як позитивних, так і негативних наслідків змін клімату. Серед позитивних відзначається покращення та збільшення приросту насаджень, але в той же час існує спеціальне картування кліматичних змін для кожної породи і вже визначено, що ялина, а вона нині є основною лісотвірною породою в Австрії, якщо не вживати необхідних заходів, зникне в найближчі 10 років. На сьогодні вже відзначаються великі спалахи осередків шкідників та хвороб, зокрема, короїдів. 

Нові насадження, які створюються, вже містять листяні породи дерев та інтродуценти (модрина, ялиця). Серед інших адаптаційних заходів – зменшення періоду обороту рубки, контроль за кількістю мисливських тварин, проведення освітлення/прочисток високої інтенсивності, використання насіння з інших природних зон, які більш пристосовані до нових умов місцезростання.

Найбільша складність у цьому зв’язку – це робота з приватними власниками лісу, оскільки вони дуже негативно сприймають втручання у свою діяльність та кардинальні зміни щодо ведення лісового господарства. Потрібно сказати, що в Австрії дуже стабільне лісове законодавство і воно має певні правила. Так, лісове законодавство говорить, що лісові землі повинні бути залісені й за 10 років нове насадження повинно змінити попереднє. Тому навіть у випадку,

якщо власник лісу веде заготівлю деревини більше, ніж це є науково обґрунтованим, упродовж 10 років його лісова площа повинна знову отримати статус лісової. До речі, потрібно зауважити, що суцільні санітарні рубки до 0,5 га не вимагають жодних погоджень, тобто лісовий власник сам приймає рішення щодо проведення рубки. У разі, якщо суцільна рубка більше 0,5 га, але менша двох гектарів, то власник лісу повинен взяти дозвіл на проведення рубки у лісової адміністрації кожної окремої землі. У випадку ураження шкідниками, площа дозволеної суцільної рубки може бути збільшена.

Національна інвентаризація лісів проводиться в Австрії статистичними методами, з 1961 року і до 2016 року вона мала 5-річний цикл. Два роки тому роботи з національної інвентаризації ведуться на постійній основі, використовуються в основному не космічні знімки, а матеріали аерофотозйомки.

Після того, як робота по узагальненню даних національної інвентаризації лісів завершена, інформація передається Федеральному Міністерству для опрацювання і представлення громадськості, а певна інформація, включаючи ГІС-систему, надається приватним та державним власникам як основа для проведення лісовпорядкування.

Потрібно зауважити, що в Австрії немає спеціальної установи, яка займається лісовпорядкуванням. Власники лісів самостійно проводять лісовпорядні роботи, а для лісових володінь менше 200 га, плани лісовпорядкування взагалі не складаються.

Обліку деревини в нашому розумінні в Австрії немає, але використовується лісовпорядна  ГІС, яка серед іншого містить дані заготівлі деревини та інформацію щодо її транспортування. Оскільки заготівля проводиться харвестерами, вся інформація одразу потрапляє до системи і є доступною для всіх працівників відповідного підприємства. 

Продаж деревини відбувається за допомогою прямих договорів або електронного аукціону, який проводиться власником лісу. При транспортуванні використовуються GPS-трекери. 

Цікаво організована робота з громадськістю. В цілому заходи, які проводяться Федеральним Міністерством збалансованого розвитку та торгівлі, нагадують комунікаційні заходи, які проводяться в Україні, але комунікація в Австрії більш вдала, оскільки використовуються більш доступні інформаційні посили. Крім цього, є два окремих механізми – це платформа для узгодження позицій деревообробників та Лісовий діалог. 

Лісовий діалог функціонує під егідою Федерального Міністерства збалансованого розвитку та торгівлі. Якщо переводити в українську площину, то створена міжвідомча комісія, яка об’єднує представників зацікавлених міністерств та відомств, що визначають порядок роботи Лісового діалогу та затверджуються його рішення. Але ці рішення формуються із залученням усіх зацікавлених сторін у рамках Лісового форуму. Він об’єднує 85 організацій, які представляють різні зацікавлені сторони: це й деревообробники, і центральні органи влади, і громадськість, і, на відміну від громадської ради при Держлісагентстві, організація роботи належить Федеральному Міністерству збалансованого розвитку і торгівлі, яке готує необхідні документи та організовує роботу робочих груп Лісового форуму.

– Володимире Нальковичу, чи вдалося домовитись щодо розвитку подальшої співпраці із лісовими адміністраціями цих країн?

– Так, переговори були досить успішними в обох випадках. Будемо переймати досвід Австрії у комунікації з громадськістю та запобіганню стихійним лихам. Ми запросили австрійських фахівців до України з метою організації та проведення відповідних тренінгів. Будемо активізувати співпрацю наукових установ України з науковцями і Словенії, і Австрії. Відповідні контакти вже започатковані. Будемо також переймати досвід Словенії у вдосконаленні мисливського господарства. 

І звичайно, очікуємо наших колег в Україні з метою продовження обміну досвідом.

– Дякую за розмову!

Інтерв’ю з заступником Голови Держлісагентства Володимиром Бондарем про досвід ведення лісового господарства в Словенії та Австрії Держлісагентством активно розвивається міжнародне співробітництво. У 2016 році підписаний Меморандум […]