Порушення, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування декларацій

2 роки ago admin 0

Виключною підставою для звернення з позовом до суду про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про введення об`єкта до експлуатації є встановлений факт здійснення самочинного будівництва.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 07.03.2023 року по справі №420/9217/21 щодо про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації, прийшов до наступних висновків:

Колегія суддів звертає увагу на те, що виключною підставою для звернення з позовом до суду про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про введення об`єкта до експлуатації є встановлений факт здійснення самочинного будівництва. Ознаками самочинного будівництва, зокрема, є:

  1. будівництво здійснюється на земельній ділянці, що невідведена для цієї мети;
  2. будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи;
  3. будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проєкту або будівельного паспорту;
  4. скасовано містобудівні умови та обмеження. Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/998/21.

При цьому наявність порушень, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларацій, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.

Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі №814/1914/16, від 26.06.2018 у справі №826/20445/16, від 18.10.2018 у справі №695/3442/17, від 23.10.2018 у справі №826/9275/17, від 13.12.2018 у справі №522/6212/17, від 22.01.2019 у справі №826/17907/17.

Отже, для правильного вирішення цієї справи суди мали встановити, чи належать об`єкти будівництва до самочинних, тобто, чи здійснюється:

  1. будівництво на земельній ділянці, що невідведена для цієї мети;
  2. будівництво за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи;
  3. будівництво за відсутності затвердженого проєкту або будівельного паспорту;
  4. скасовано містобудівні умови та обмеження.

Проте, суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи висновки щодо відмови у задоволенні цього позову помилковими мотивами відсутності у відповідача повноважень на звернення до суду з вимогами про скасування припинення права на виконання будівельних робіт, набуте відповідачами на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, та тим, що декларація про готовність об’єкта до експлуатації, будучи індивідуальним актом одноразового застосування, вичерпала свою дію після реєстрації права власності на об’єкт будівництва, не надали жодної оцінки обставинам справи і аргументам сторін стосовно можливих ознак самочинного будівництва на об’єкті, замовниками якого є відповідачі, та правомірності способу їх виявлення органом державного архітектурно – будівельного контролю, не перевірили їх доказами.

Без з’ясування цих обставин і їх доказування у порядку, визначеному процесуальним законом, неможливо встановити, чи виникли у цьому випадку у позивача передбачені законом правові підстави для звернення до суду з цим позовом, чи є він обґрунтованим і чи обрало Управління ДАБК належний спосіб захисту у спірному випадку.

Суд же касаційної інстанції, в силу наявних у нього повноважень, закріплених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів констатує, що оскаржуване судове рішення не відповідає встановленим у статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям законності та обґрунтованості, оскільки судом апеляційної інстанції не було повно та всебічно з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, й не перевірено їх належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. 

Джерело @
BuildPortal