Navchas

Відповідно до підпункту 7.2 пункту 7 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс) для об’єктів декларування, визначених підпунктами «б» – «е» пункту 4 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування визначається, зокрема, але не виключно, як:

витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;

вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінка щодо об’єкта декларування проводиться відповідно до законодавства країни, де знаходиться такий актив. Вартість активів, визначена в іноземній валюті, відображається в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації у гривні за офіційним курсом національної валюти, встановленим Національним банком України станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації;

номінальна вартість прав грошової вимоги;

вартість придбання або біржова вартість, дійсна станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, корпоративних прав (акцій), які допущені до біржових торгів;

вартість активу у вигляді дорогоцінних металів, що визначається у перерахунку ваги до закупівельної ціни на дорогоцінні метали, визначеної Національним банком України станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації;

витрати на придбання (набуття) декларантом цінних паперів та інших фінансових інструментів, що не допущені до біржових торгів, та часток (паїв) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інших корпоративних прав або номінальна вартість таких активів, зазначена у відповідних документах.

Крім того, підпунктом 6.1 пункту 6 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що одноразова (спеціальна) добровільна декларація – це декларація, в якій відображається, зокрема така інформація (дані):

відомості про об’єкти декларування, визначені підпунктом «а» пункту 4 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, в обсязі, достатньому для ідентифікації кожного з них;

відомості про об’єкти декларування, визначені підпунктами «б» – «е» пункту 4 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення»  Кодексу, із зазначенням інформації, що дає змогу їх ідентифікувати;

самостійно визначена декларантом у національній валюті база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування;

ставка та сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.

Враховуючи викладене вище, одноразова (спеціальна) добровільна декларація подається фізичною особою у випадку наявності у такої особи активів, які були придбані за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування, а отже у разі відсутності таких активів подавати зазначену декларацію з нульовими значеннями фізична особа не зобов’язана.

Пресслужба Державної податкової служби України