Navchas

Ехінококоз – хвороба диких та свійських жуйних тварин, свиней, коней, людей, спричинювана личинковою стадією цестоди, яка паразитує в печінці, легенях, селезінці, нирках, рідко — в інших органах.

Ехікокоз тварин — досить поширена інвазійна хвороба в усіх областях України. Ехінококозом може захворіти будь-яка людина. Ця недуга має великий ризик розвитку ускладнень та інвалідизації. Імунітету проти цієї хвороби немає, – пише Держпродспоживслужба Закарпатської області.

Джерелом поширення ехінококозу є приотарні й безпритульні собаки. Дефінітивні й проміжні хазяї заражаються навесні та восени, оскільки в цей період спостерігаються загибель та масові забої тварин, а яйця і личинки гельмінта, завдяки сприятливим умовам зовнішнього середовища, здатні до вижи¬вання. Поширення інвазії в окремих господарствах, населених пунктах спричинюють незадовільні ветеринарно-санітарні умови, відсутність боєнь для централізованого забою тварин і несвоєчасна утилізація уражених органів. Молодняк заражається частіше й інтенсивніше, ніж дорослі тварини. В організмі заражених тварин ехіноко¬кові міхурі зберігають життєздатність роками. У трупах вони зберігають інвазійність упродовж 3—4 тижнів.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ

Хворі жуйні тварини поступово худнуть, нерідко виснажуються, з’являються пронос, іноді запор, задишка, кашель. У разі розриву міхура в легенях спостерігаються хрипи, сильний кашель, виділення з носа ексудату з кров’ю. При інтенсивному ураженні ехінококовими міхурами печінки можливі її розрив і внут¬рішня кровотеча, яка призводить до загибелі тварин.

При спонтанному зараженні перебіг хвороби у свиней переважно безсимптомний. При експериментальному зараженні на 3—4-ту добу у деяких тварин виявляли пронос, посилення перистальтики, підвищення температури тіла на 0,5—1 °С. У подальшому за незадовільних умов годівлі й утримання спостерігаються загальне пригні¬чення, залежування, анемія, болісність черевної стінки в ділянці правого підребер’я.

При ехінококозі людини головним джерелом зараження є собаки, які з випорожненнями виділяють у зовнішнє середовище яйця ехінококу. Собаки уражаються ехінококозом при поїданні м’ясних відходів (печінки, легень та інших органів) після забою хворих на нього забитих сільськогосподарських тварин.  Можливе зараження собак також при згодовуванні їх продуктами полювання – уражених органів або трупів диких травоїдних тварин. Яйця ехінокока здатні тривалий час зберігатись у навколишньому середовищі.

Основну роль у заражені ехінококозом людини через брудні руки відіграє її близьке спілкування з інвазованими собаками у побуті (погладжуванні, цілуванні тощо), на шерсті яких є яйця гельмінта, і може занести їх через рот у свій організм. Зараження людини частіше відбувається в осередках ураження тварин ехінококозом при вживанні в їжу забруднених яйцями ехінококу немитих овочів, зелені, ягід, фруктів, води, або вживання зараженого м’яса.

Зараженню ехінококозом також сприяє реалізація на стихійних ринках м’яса та м’ясопродуктів, де не проводиться ветеринарно-санітарної експертиза (лабораторний контроль) туш забитих тварин. Ці продукти неможливо перевірити чи проконтролювати їх безпечність. Вони законодавчо визначені як завідомо небезпечні та непридатні до споживання людиною і несуть певну шкоду її здоров’ю.

Людина може заразитися і від диких тварин (лосі, олені, косулі) під час охоти та дикоростучих ягід, питної природної води тощо, забруднених яйцями ехінокока.

Яйця ехінокока забруднюють вовну в овець на пасовищі, коли ті лежать на зараженій ними траві. Це створює небезпеку зараження людей, які доглядають овець, особливо під час їх стрижки. До групи ризику у вівчарських районах, де циркулює збудник, в основному, між собаками і вівцями, відносяться пастухи, чабани, стригалі шерсті овець, члени їх сімей.

З метою попередження зараження людини ехінококами собак та диких м’ясоїдних тварин, з метою охорони навколишнього середовища від забруднення її відходами тваринництва слід виконувати наступні важливі фактори в профілактиці ехінококозу:

• Дотримуватись правил особистої гігієни: ретельно мити руки після ігор із собакою чи догляду за нею, після контакту.