Navchas

Як ці черниці потрапили до Ужгородської лікарні, та яку роль відіграли в ній?

Відбулося це з ініціативи директора закладу Андрія Новака. За угодою, укладеною 24 листопада 1879 р. між Лікарняним Комітетом Публічної лікарні міста Ужгорода та керівництвом монастиря у Сатмарниметі (нині Сату-Маре, Румунія) догляд за хворими з 1 грудня 1879 р. взяли на себе сестри милосердя ордену св. Вінцента, названого так на честь свого засновника.

Сестри милосердя ордену св. Вінцента з Ужгородського монастиря. Факсиміле фотографії міжіоєнного періоду з архіву. Ввійшла до тематичної експозиції музею історії лікарні у день освячення нової екуменічної каплиці 14 жовтня 2014 р.

Вінцент де Поль – католицький святий, засновник конгрегації отців Лазаристів та Доньок милосердя у Франції. Вінцент разом з герцогинею Луїзою де Маріяк 1966 р. заснували конгрегацію Доньки милосердя, вони вели свою діяльність поміж найбідніших верств, відвідували лікарні, сиротинці, в’язниці. Луїза стала першою настоятелькою конгрегації, склавши обітницю 25 березня 1634 року. З тих пір саме  у цей день складають обітницю усі сестри ордену.

Св. Вінцент де Поль(Vincent de Paul, 1581-1660);Св. Луїза де Маріяк(Louise de Marillac, 1591-1660)

30 листопада 1879 р. в газеті « Ung» вийшло повідомлення, що з 1 грудня 1879 р. обов’язки з догляду за хворими в Ужгородській лікарні візьмуть на себе сестри милосердя.

Взявши на себе догляд за хворими у стаціонарі та їх харчування, сестри керувались як статутом свого об’єднання, так і цивільними нормативними актами. Так, «Положенням» 1890 р. встановлено, що персонал по догляду за хворими складається щонайменше з восьми сестер милосердя згаданого  ордену. За угодою, укладеною між монастирем та дирекцією лікарні на 10- річний термін, кожна з сестер забезпечується окремим помешканням, перебуває на повному утриманні, річну платню, у розмірі 180 frt, сестри отримують рівними щомісячними долями. Роботою сестер керує старша сестра, яка водночас веде контроль за господарством, присадибною ділянкою, подвір’ям та кухнею, про що регулярно робить запис у відповідних книгах. П’ять сестер виконують виключно роботу з догляду за хворими. Одна із сестер веде кухню, а у нічний час доглядає за хворими згідно графіку чергувань, інша веде пральню та наглядає за пологим відділенням. У нічний час за графіком чергує одна сестра. Сестри закріплені за відділеннями. На цокольному поверсі головного корпусу працюють три сестри, з яких одна обслуговує амбулаторних хворих та асистує лікарю в операційній. На поверсі працюють дві сестри, у пологовому відділенні одна акушерка, яка одночасно бере участь у проведенні курсів підготовки акушерок як головна акушерка. Платню вона отримує з бюджету акушерських курсів.

Догляд за хворими  було одним з основних завдань милосердних сестер. Сестра повинна бути співчутливою до хворих, поводитись з ними лагідно, сердечно, з повагою та готовністю до самопожертви, бути обережною, аби своїми помилками чи упущеннями не завдати хворому навіть найменших прикрощів. Бути дуже уважною, аби точно і своєчасно здійснювати лікарські призначення.

Милосердні сестри внесли позитивні зміни у лікарні, вони підтримували в палатах чистоту, чим зменшили велику смертність, адже відомо, що попри професійне лікарське лікування велике значення має і належне піклування та догляд, чого хворим бракувало, особливо у нічний час.

Групове фото сестер милосердя Публічної лікарні міста Ужгорода (1905 р.)

Сестри ордену св. Вінцента, що працювали в лікарні, користувались величезною повагою та підтримкою директора.

«Отримавши можливість спостерігати за роботою сестер милосердя з першого дня їх перебування в лікарні, я переконався у тому що всі вони працюють самовіддано. Слід вклонитися перед тим, що ці доглядальниці здійснюють у нинішньому егоїстичному світі», – наголошував директор Андрій Новак.

Їх поважали та любили не тільки пацієнти лікарні, а й громада міста Ужгород, в якій вони відзначались у різних сферах, зокрема вихованням дітей у школах, сиротинцях і доглядом за пристарілими.

Під час роботи в лікарні, у 1912 році, двом сестрам милосердя Домітіллі Новак та Конкордії Астер було вручено високу нагороду – «медаль Ержибет» у знак визнання їх досягнень догляду за хворими.

Головна сестра Домітілла, крім власних обов’язків, виконувала справи помічника управителя лікарні, керувала кухнею, пральнею, заснувала фонд, в якому через доброчинні внески збирала кошти на будівництво каплиці для лікарні. З часом каплиця була збудована і в ній проводили богослужіння декілька конфесій.

Другу нагороджену медаллю Ержибет  – сестру інфекційного відділення Конкордію – Новак представив як «справжню монашку з ніжною душею, яка живе своїм покликанням»: «За власним бажанням вона 12 років працює у цьому відділенні, ізольована від світу, в оточенні найнебезпечніших і найзаразніших хворих, проте вона постійно доглядає їх з любов’ю та самовіддано, мов мама своїх дітей».

Часи змінювались, і  сестри милосердя змінювали одна одну в лікарні. Архіви засвідчують, що на відміну від чиновників чехословацької адміністрації, міська громада завжди ставилась до сестер милосердя шанобливо, високо цінуючи їх сумлінну працю. У 1929 році, з приводу 50-річного ювілею початку роботи сестер милосердя при публічній лікарні, депутатських корпус Ужгорода висловив ордену сестер милосердя Св. Вінцента де Поля подяку з визнанням за самовіддану гуманітарну діяльність на благо стражденних ближніх. Для них був замовлений срібний лавровий вінок.

Портрет старшої монашки з групового фото на честь 55- річчя діяльності Андрія Новака в Публічній лікарні Ужгорода 91928 р.)

5 вересня 2014 року в Музей лікарні ім. Андрія Новака головною Настоятелькою Конгрегації милосердних сестер св. Вінцента – Сатмарок (Ружомберок, Словацька Республіка) sr. М. Ігнацією завірені і передані копії німецькомовних архівних списків, в яких зазначені імена сестер, що працювали в закладі у 1887-1897 рр. Згідно з цими документами, у лікарні щороку перебувало по п’ять сестер, за винятком 1894-1895 рр, коли їх було восьмеро.

Сьогодні орден сестер милосердя продовжує працювати на території України, зокрема і в Ужгороді. На даний час, в Закарпатській обласній клінічній лікарні ім. Андрія Новака працює одна монашка. На прикладі св. Вінцента де Поля вони продовжують служити хворим і бідним, відвідуючи і допомагаючи їм у медичних закладах.

 За матеріалами книги «Документальна історія лікарні імені Андрія Новака в Ужгороді».

Том №1. Автори – Йосип Турак та Юрій Яцина