Уперше за сто років лісову галузь Закарпаття очолила жінка

5 місяців ago admin 0

 

Вікторія Білоусова народилася 26 листопада 1987 року у селі Росош тоді Свалявського району на Закарпатті.

За спеціальністю «Лісове господарство» закінчила Закарпатський лісотехнікум та Національний лісотехнічний університет України. Працювала старшим майстром лісу, помічником лісничого, провідним інженером з лісокористування держпідприємства «Свалявське лісове господарство»; заступником директора цього лісгоспу.

Торік 18 жовтня призначена начальником Закарпатського обласного управління лісового і мисливського господарства.

Разом з чоловіком виховує сина.

Реорганізація завершилася

— За принаймні останні сто років ви — перша жінка — керівниця лісової (провідної!) галузі Закарпаття… Це сміливо й відповідально.

— Нелегко мені далося рішення взяти участь у конкурсі на цю посаду. Довго обмірковувала… Спробувавши себе у лісгоспі на інших нижчих посадах, зрозуміла, що лісова галузь — моє покликання. І за результатами конкурсу була призначена начальницею… Перші кроки виявилися важкі ще й тому, що я приступила до роботи у піковий період реформування лісової галузі. Насамперед слід було зменшувати кількість держлісгоспів. Одразу ж постало найважче — кадрові зміни… Були й страхи: чи впораюся? Та ознайомившись із колективом управління, зрозуміла: потрібен лише принциповий керівник, щоб згуртувати й спрямувати фахівців на важливі реформи, ініційовані державою.

— Зміни, які запроваджуються, цікавлять багатьох краян. Адже область найбільш заліснена в Україні. У лісовій галузі регіону дотепер діяли два десятки держлісгоспів, у них і в лісопереробці зайнята велика кількість населення… Які наслідки змін?

— Скажу одразу: із двадцяти підприємств галузі після довгих обговорень і раціонального, колективного, сучасного підходу залишаються тринадцять — дванадцять лісгоспів і національний природний парк «Зачарований край».

Та коли я прийшла на посаду, схему об’єднання уже було сформовано. Логіку наявної моделі — прив’язки до адміністративного районування — робочою групою при облдержадміністрації і мною було підтримано. Маю наголосити, що в ОДА дослухалися до думки й аргументів лісівників.

І все ж хочу також підкреслити, що Закарпаття через рельєфні особливості не може рівнятися на інші регіони України. У гірській місцевості деякі пропоновані центром заходи не дуже прийнятні. Ми хотіли провести реформування так, щоб воно приносило державі та людям користь і було націлене на перспективу.

— Тобто оптимізувати, наскільки можливо, цей процес?

— Так. І лише так. Тому об’єднали низинні Виноградівський і Берегівський лісгоспи в один — Берегівський. Великий Мукачівський, угіддя якого розташовані у горах і на низині, залишається. Верхньогірський доєднали до Міжгірського. Тячівський — до Мокрянського. Іршавський — до Довжанського. Великоберезнянський і Перечинський нині входять до складу Ужгородського лісгоспу. Ясінянський і Рахівський, де великі площі гірських лісів, працюватимуть і далі як окремі одиниці. А також Хустський, Великобичківський і Брустурянський.

— Голова Держлісагентства України Юрій Болоховець, говорячи про реформу, висунув таку формулу: офіс — це ліс, а не адмінбудівлі. Який вигляд цей заклик матиме конкретно на Закарпатті?

— Ми кожному керівникові запропонували вакансії. До прикладу, три лісгоспи об’єднані в Ужгородський. Але за рахунок вакансій усі забезпечені роботою. Скажу навіть так: дотепер спостерігався кадровий голод, не вистачало спеціалістів. Тож ми максимально заповнили вакансії у лісництвах за рахунок досвідчених спеціалістів. Люди дали згоду доїжджати. Розглядаємо й можливість запровадження віддалених робочих місць. Тож жодних скорочень немає. Оптимізували штатні розписи, і це все додало ефективності у розстановці кадрів. Тобто первинна або ж низова управлінська ланка — лісництва — повністю забезпечена фахівцями.

Маю ще наголосити: у колективах лісгоспів не виникало якогось спротиву і неприємних ситуацій. Усі сприйняли зміни спокійно, з розумінням. Оскільки їхня основа вибудовується на реальному ґрунті. Одне слово, рухаємося вперед, прагнемо новизни і сподіваємося на позитив!

— Коли завершуєте процес змін?

— З 1 лютого все має запрацювати у новому режимі.

— А що ж із тими будівлями, в яких розміщувалися колишні лісгоспи?

— Підхід також цілком раціональний. Перенести туди лісництва, здавати в оренду, переобладнати під туристичні об’єкти… Усе ще в процесі. Будемо робити так, щоб це майно не занепадало, а приносило користь.

— Ще одне нововведення: філософія Держлісагенства — із «фінансування контори» на «фінансування лісу»…

— Отримані від реалізації і проведення лісогосподарських робіт кошти передусім спрямовуємо на ведення лісового господарства. Пріоритети також: достойна зарплата, поліпшення умов праці, забезпечення спецзасобами, охорона праці. Чималого фінансового вливання потребують садіння лісових культур, вирощування садивного матеріалу, заходи з протипожежної охорони, з незаконних рубок, протидії браконьєрству…

Прагнемо широко розвивати рекреаційно-туристичний напрям — це реальна перспектива і додаткові надходження. Адже є місця, куди туристи просто пруть, але там немає жодного готелю. До прикладу, навколо села Богдан Рахівського району надзвичайно привабливі для мандрівників місця. Там плануємо спорудити готель. Але щоб була помірна плата за номери і людина могла достойно відпочити на лоні природи. Трохи далі, у Ясіні, стоїть зведений 1936 року будинок. Тепер його відновлюють. Він разом з упорядкованими навколо місцинами, за словами т. в. директора лісгоспу Юрія Бокшана, мав би стати туристичною цікавинкою.

За злочини — малі й великі — покара!

— Одразу ж після вашого приходу на посаду почали виловлювати порушників. І в кількох лісгоспах. Це випадковий збіг?

— Це принципова позиція керівництва держави, голови Держлісагентства і моя — привернути пильну увагу до збереження українських лісів. Тому будемо й далі боротися та викривати викрадачів, «чорних лісорубів», спекулянтів різного штибу.

Приємно, що на роботу лісівників звертають увагу, їх чують, налагоджують комунікацію. І так має бути. Ми ж стоїмо на сторожі великого державного багатства. Щодо конкретних порушень, то і ми, і керівництво області підтримуємо принциповий підхід правоохоронців. Так буде й надалі. За злочини — малі й великі — покара!

— Торік у червні Президент започаткував екологічний рух «Зелена країна»…

— Так, Володимир Зеленський заявив, що в Україні в рамках проекту «Зелена країна» за 10 років збільшаться площі лісів на мільйон гектарів. І підписав указ на Всеукраїнському форумі «Україна 30. Екологія». Це амбітна, але досяжна мета. У найближчі три роки планується посадити в Україні мільярд дерев.

На Закарпатті в рамках акції «Створюємо ліси разом» торік виконано лісовідтворення на площі 294,8 га (140% від плану). В тому числі створення лісових культур — 141,2 га, з них лісорозведення — 30,4 га. Природнім способом поновлено 153,6 га. Водночас лісівниками спільно з територіальними громадами і закладами освіти проведено озеленення та посаджено майже 15 тис. дерев.

— Вікторіє Євгеніївно, а як спрацювали підприємства управління за минулий рік?

— Не буду наводити багато цифр, скажу про найголовніше — податки. Їх за 2021-й сплачено до всіх рівнів бюджету 491 млн гривень, роком перед тим — 374 млн.

— Плани на перспективу?

— Вони реальні, оскільки ґрунтуються на досягнутому дотепер. Як уже сказала, до кінця січня завершуємо реорганізацію. І працюватимемо на повну силу. І будуть пристойні результати. У цьому я впевнена. Ми також повинні довести, що лісівник на Закарпатті — достойна і престижна професія. І закликати молодь іти навчатися у спеціалізовані виші. Наші ліси ростимуть і приноситимуть користь і сучасникові, і майбутнім поколінням.

ФАКТ

Закарпатський ліс — справді коштовний скарб України і найбільший ресурс Закарпаття. Та найцінніший, бо здатен відновлюватися. Ліси займають 51,2 відсотка території області. Це найвищий показник в Україні. Площа всіх лісів регіону — 687,9 тис. га. З них 588,9 тис. га (або 87,1%) належить підприємствам обласного управління лісомисливгоспу. Решта у постійному користуванні Мінекології, Міносвіти, Міноборони і землі запасу.

Водночас доречно додати, що в області 478 об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного і місцевого значення. Їхня площа — 193319 га, або ж 15,16% території Закарпаття.

Ще один промовистий факт: загальний запас деревини в області — понад 270 млн кубометрів. І якщо на гектарі в Україні пересічно зростає 186 кубометрів, то на Закарпатті — 350! А тепер нескладно помножити цю цифру на кількість гектарів, а далі на ціну кубометра… І тоді фахові економісти зможуть (хай і приблизно) назвати огром цього багатства.

  Вікторія Білоусова народилася 26 листопада 1987 року у селі Росош тоді Свалявського району на Закарпатті. За спеціальністю «Лісове господарство» закінчила Закарпатський лісотехнікум та Національний лісотехнічний […]