Закарпаття відвідав академік Микола Мушинка
3 роки ago admin 0
26 серпня 2021 року в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ф. Потушняка відбулася зустріч-презентація громадськості Ужгорода з академіком Миколою Мушинкою. Після довготривалого карантину як науково–навчально–педагогічна публіка, так і професор були спраглі до бесіди. Микола Мушинка презентував другий том своїх зібраних творів, присвячений Володимиру Гнатюку, 150-річчя від дня народження якого відзначали в травні цього року. Володимир Гнатюк, – як стверджує Олесь Мушинка, упорядник видання, – «для Миколи Мушинки був українським фольклористом № 1. Кожен, хто в сучасному хоче цікавитися В. Гнатюком, мусить зустрітися з іменем М. Мушинки, і, навпаки, кожен, хто цікавиться працями Миколи Мушинки, не може оминути виняткове місце Володимира Гнатюка в його житті і праці.
М. Мушинка присвятив В. Гнатюкові десятки своїх наукових праць і був одним з перших науковців, які цим вченим та його творчістю систематично цікавилися і досліджували їх. Доказом цього є пропонований (далеко не повний) збірник праць науковця на тему „Володимир Гнатюк”». Оскільки 2021 рік є ювілейним і для Миколи Мушинки (у лютому йому виповнилося 85), то науковці, громадсько-освітні діячі – Наталія Ребрик, Павло Федака, Михайло Сирохман, Михайло Приймич, Одарка Сопко, Михайло Дідич та ін. – у своїх виступах відзначали величезний вклад ювілянта у розвиток української фольклористики, культурології, мово- літературо- і мистецтвознавства. Було відзначено, що історія його діяльності є «невід’ємною й надзвичайно важливою складовою історії міжнародної україністики в цілому». Свідченням цьому, зокрема, є і той факт, що професор М. Мушинка тільки за час відсторонення його від наукової діяльності «опублікував на Заході п’ять книжок та понад 150наукових розвідок, науково-популярних статей та рецензій», зокрема альбом «Екслібриси українських шістдесятників (Банд-Брук, 1972), «Володимир Гнатюк і Закарпаття» (Париж, 1975), «Орест Жилінський, вчений з душею поета» (Банд-Брук, 1983), «Народна культура південних лемків» (Нью-Йорк, 1987), «Життя і справа Володимира Гнатюка» (Париж, 1988). Як фольклорист дослідив усну народну творчість русинів Войводини, культуру українців Румунії, лемків-українців Польщі і колишньої Югославії, повернув і відродив забуті імена українських письменників, учених, художників, музикантів, театралів, громадських і політичних діячів – Володимира Гнатюка, Михайла Врабеля, Філарета Колесси, Івана Панькевича, Флоріана Заплетала, Франтішека Тихого, Миколу Неврлого, Юрія Шанту, Франтішека Главачка, Юрка Колинчака, Яна Онушка, Йосифа Маркова, Володимира Лібовицького, Володимира Січинського, Івана Зілинського, Михайла Качалуби, Симона Наріжного, Ореста Зілинського, Івана Мацинського, Володимира Стон-Балтаровича, Володимира Любовицького, Івана Кулеця, Никифора Лещищака, Никифора Довняка, Ольги Дутко, Юрія Костюка, Степана Рака, Олени Рудловчак, Єви Бісс, Василя Капішовського, Яцка Остапчука, Степана Паппа, Івана Голубовського, Олекси Новаківського, Степана Клочурака… «Навіть найсміливіша уява не здатна охопити весь той обшир наукових зацікавлень, пошукових пристрастей і творчих залюблень пастиря української культури і науки…» – підсумовує Микола Жулинський. Ці «пошукові пристрасті і творчі залюблення» частково втілені у видавничому проєкті «У всякого своя доля…» Миколи Мушики і Ярослава Шуркала.
Основним рушієм життя для Миколи Мушинки є праця. Вонадля нього – одне з найчистіших і найшляхетніших джерел емоційного стану, радості діяння, творення. Думка, що народжена, збуджена, витончена впраці, стає радісною, оптимістичною. Сам професор пише таке: «Все роблю з переконанням, що таким чином приєднуюся до почину моїх попередників, які, живучи за межами України, безкорисливо творили велику науку в надії, що колись їхні праці будуть служити Україні. І вони не помилялися. Хоч більшість із них не дожили до омріяної незалежної України, їх праці нині видаються в Україні і сприяють утвердженню її незалежності». І немає значення для нашого ювіляра, яку працю виконувати: чи читати лекції, чи писати книгу, чи вести екскурсії, чи пасти худобу, чи топити в кочегарці, чи косити траву, а чи майструвати полицю… Будь-яка праця для нього приємна, бо йде від любові і на благо України.
А дивовижна, жертвенна працьовитість, відданість українській справі, подвижницька діяльність на благо – це Миколин Чин – високий, достойний, великий, який наповнював, наповнює і, певно, наповнюватиме його життя всуціль, зранку й до ночі, в будень і в свято.
У зустрічі з академіком Миколою Мушинкою взяли участь і науково-педагогічні працівники Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти, які отримали в подарунок від автора презентоване видання для себе і для бібліотеки.