ВИСТУП ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО НА ЗАГАЛЬНИХ ДЕБАТАХ 75-Ї СЕСІЇ ГЕНЕРАЛЬНОЇ АСАМБЛЕЇ ООН

4 тижні ago admin 0

Вельмишановний пане Голово!

Ваші високоповажності! Пані та панове!

Від імені України маю честь привітати Вас, пане Бозкир, з обранням Головою 75-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Вам випало керувати Асамблеєю в непрості часи, коли навіть традиційні міжнародні інструменти та формати можуть не працювати. Тому хочу запевнити, що Україна була, є й буде для вас та ООН надійним партнером, навіть попри те, що сьогодні нас розділяють тисячі кілометрів.

Рік тому в Нью-Йорку ми обговорювали загрози світовому майбутньому, будували плани, робили прогнози. Та чи міг тоді хоч хтось уявити, що 2020-й влаштує планеті такий краш-тест?

Країни закривають кордони, літню Олімпіаду перенесено, а засідання Генеральної Асамблеї ООН відбувається онлайн. Рік тому ми сказали б, що це сценарій апокаліптичного блокбастера, а не реалії 2020 року.

У такий тривожний для світу час доречно згадати відчуття лідерів країн-засновниць ООН 75 років тому. Людство пережило найстрашнішу війну. Світ нагадував солдата, що рухається скривавленим полем, де ще хвилину тому гриміли вибухи. Знесилений, спустошений, розгублений, але живий.

Друга світова стала планетарним «землетрусом», що приніс десятки мільйонів жертв. Та людство змогло оговтатися. І 24 жовтня 1945 року, на конференції у Сан-Франциско, країни – засновниці ООН, серед яких була й Україна, відкинули всі протиріччя та об’єдналися, щоб разом побудувати кращий світ.

Безперечно, за ці 75 років сталося чимало досягнень щодо економічного розвитку, подолання бідності, мінімізації воєн та катаклізмів, які могли б трапитися без існування ООН.

Людство підкорило космос і навіть може проводити засідання ООН дистанційно, за допомогою сучасних технологій.

Мовою тих самих технологій, ООН стала «програмним забезпеченням», яке вберегло світ від критичних помилок.

Водночас маємо визнати, що система все частіше починає давати збій. Її атакують нові «баги» та «віруси». І протидія їм не завжди є ефективною.

Я кажу про це як Глава держави, у якої у 21-му столітті Російська Федерація анексувала півострів Крим. Держави, яка сьомий рік стримує її військову агресію на Донбасі.

Які почуття були б у засновників ООН, якби вони дізналися, що 75 років потому у центрі Європи буде йти війна?

Що в Криму брутально порушуються права людини, відбуваються переслідування українців і кримських татар. Посилюється мілітаризація півострова та акваторій поруч із ним, що порушує безпековий баланс Чорноморського регіону. Чи змінили б вони щось у Статуті та механізмах ООН, якби знали, що через 75 років унаслідок війни на Донбасі буде 14 тисяч загиблих і майже півтора мільйона людей втратять свої домівки?

Безперечно, за останній рік ми довели, що Україна дійсно прагне миру. Нам вдалося розблокувати діалог, ми відновили зустрічі лідерів країн Нормандського формату, досягли суттєвого прогресу у взаємному звільненні утримуваних осіб. А з 27 липня розпочався режим всеосяжного припинення вогню, який, попри спроби його зірвати, все ж дає надію на досягнення стабільної «тиші».

І вона вкрай необхідна, щоб продовжити рух на шляху до миру.

Наступними кроками на цьому шляху мають стати: виведення незаконних збройних формувань і озброєнь з окупованих територій, повернення контролю над державним кордоном і, врешті-решт, відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів.

Ми дякуємо нашим міжнародним партнерам за допомогу та підтримку на цьому шляху. Сподіваємося на подальшу єдність міжнародного співтовариства в цьому питанні. Впевнений, що у відновленні суверенітету та територіальної цілісності України, а з нею – й авторитету міжнародного права важливу роль має відігравати саме ООН. Для цього слід удосконалювати наявні механізми. Неприпустимо, коли суверенітет незалежної держави порушує один з постійних членів Ради Безпеки ООН. Це остаточно доводить – механізми зразка 1945 року сьогодні працюють не до кінця.

Все це може призвести до подальшого знецінення Ради Безпеки. Україна братиме активну участь у процесі її реформування. Цей орган має стати більш представницьким, збалансованим, прозорим та ефективним. В інтересах ООН мати дієвий інструмент, якщо хтось зловживає правом вето та статусом постійного члена.

Крім того, користуючись нагодою, хочу запросити наших друзів до участі у створенні міжнародної Кримської платформи з метою спільних дій задля захисту прав кримчан та деокупації півострова.

А також закликаю підтримати оновлену резолюцію «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Україна», яка буде винесена на розгляд Генеральної Асамблеї до кінця цього року.

Найголовніше: питання Криму та Донбасу не мають стати звичними елементами міжнародного пейзажу, де лише доповіді, тематичні зустрічі та протокольні заяви до роковин окупації будуть вважатися достатньою формою міжнародної реакції.

Навпаки – допоки рана в центрі Європи кровоточить, біль відчуватиме весь світ. І єдиним рецептом дієвого лікування є лише деокупація Криму та Донбасу.

Розумію, що з 2014-го в ООН чують про все це кожного року. Але саме в цьому і є найбільша проблема. І це стосується не лише українського питання, а й усіх глобальних загроз для планети, доповіді про які щороку стають усе довшими й довшими.

А найстрашніше, що катаклізми стали буденністю. Світ звик до жахливих новин. Вони все ще шокують, але швидко забуваються, коли у глобальному порядку денному вибухає нова інформаційна бомба.

На Асамблеї торік я сказав: більше немає поняття чужої війни. Наша планета вже не така велика.

Це доводить справа МН17. Це доводять кліматичні загрози. Проблеми з доступом до їжі та питної води.

Це доводять інформаційні загрози світу. Коли дезінформація та фейк-ньюз можуть впливати на світові ринки, біржі та навіть виборчий процес.

Україна як одна з держав, яка з 2014-го активно протидіє пропаганді та інформаційним атакам, готова ініціювати створення в Києві штаб-квартири міжнародного офісу з протидії дезінформації та пропаганді.

Те, що наша планета більше не така велика, остаточно довів 2020 рік. Пожежі в Австралії, які сколихнули всіх. Або збиття «Боїнга-737», коли над територією Ірану було збито український літак, де перебували громадяни України, Канади, Ірану, Афганістану, Великої Британії та Швеції.

І, звісно, пандемія COVID-19, розповсюдження якої відбулося блискавично. Людство не встигло навіть загуглити слова COVID та «Ухань», як коронавірус уже стукав у двері кожного дому.

Зверніть увагу на інше. Коронавірус нещадний до будь-кого.

Йому байдужі наявність у країни ядерної зброї та рівень її ВВП. Входить країна до G-7 чи G-20. Сповідують у ній християнство, іслам, іудаїзм чи інші релігії. Це все не має для нього значення.

COVID-19 показав, що глобальний світ – це не тільки світ без кордонів. Це і глобальна відповідальність, коли до протидії спільним загрозам має бути залучено не сім, не 20, а щонайменше 193 країни.

Сьогодні стає зрозуміло, що боротьба з COVID-19 триватиме не один рік. Навряд чи це остання пандемія, через яку нам доведеться пройти. Тож всі ми маємо вийти з нинішньої кризи більш сильними та підготовленими.

Це іспит для всіх держав. Гонитва за доступ до обмежених ресурсів лише поглибить проблеми. Ми потребуємо щирості в діалозі та дієвої солідарності, бо саме в цьому полягає цінність багатосторонності.

Потрібно разом долати найсерйознішу економічну кризу останніх років. Очікувані цифри падіння ВВП подекуди – двозначні. Це не просто статистика, цікава лише вузькому колу експертів. Це – зниження якості життя мільярдів людей, зростання загрози голоду для мільйонів.

Об’єднання зусиль усіх держав є абсолютною вимогою часу. Україна не може залишитися осторонь і готова зробити свій внесок у забезпечення, зокрема, продовольчої безпеки людства.

Пане Голово!

Щороку заклик до дій замість розмов лунає в Генеральній Асамблеї все потужніше. Це свідчення кризи, у якій перебуває ООН, безпекова архітектура, здоров’я людства, наші економіки та світ у цілому.

75-та річниця заснування ООН має стати стимулом для перетворення Організації на більш динамічну та ефективну структуру.

Я дуже хочу на початку своєї промови у 2021 році констатувати, що 75-та Асамблея увійде в історію як приклад повернення до дієвої багатосторонності та ефективної міжнародної солідарності.

Яка не тільки пригадала цілі та принципи Статуту ООН, а й почала постійно та неухильно дотримуватися їх.

Яка відродила істину, що була фундаментальною при заснуванні ООН: у нас немає запасної планети. Ми живемо тут і лише один раз.

Це і є саме те майбутнє, якого ми хочемо, і саме та ООН, якої ми потребуємо. Щиро бажаю досягти цього Вам, пане Голово, та всім зацікавленим. Переконаний, що це 193 держави – члени ООН.

Дякую за увагу!

Вельмишановний пане Голово! Ваші високоповажності! Пані та панове! Від імені України маю честь привітати Вас, пане Бозкир, з обранням …