«Урядовий кур’єр» разом з юристами аналізує нещодавно ухвалений документ.

Ініціатором нещодавно ухваленого Верховною Радою в другому читанні та в цілому нового Закону «Про захист прав споживачів» був Кабінет Міністрів. Як зазначено в пояснювальній записці, законодавство України в цій сфері потребувало гармонізації з європейськими нормами, адже «старий» Закон «Про захист прав споживачів» було ухвалено ще 1991 року. Відтоді в системі відбулося багато змін, зокрема й деструктивних, що призвело до її суттєвої невідповідності системі країн ЄС та кращим європейським практикам. Також у попередньому документі існували норми, які не працювали й були дуже обтяжливими для бізнесу.

Крім того, з 2014 року дія закону не поширювалася на харчову продукцію, що позбавило споживачів захисту їхніх економічних прав.

Щоб розтлумачити новації ухваленого закону про захист прав споживачів, «Урядовий кур’єр» звернувся до правознавців.

Унормовано електронну торгівлю, гарантію, повернення

Спершу зазначимо, що урядовий законопроєкт було внесено до Верховної Ради ще в жовтні 2021 року, ухвалено в першому читанні — у жовтні 2022-го. Його кілька разів доопрацьовували, зокрема після зауважень Нацагентства із запобігання корупції. Тож як загалом можна оцінити вже готовий закон?

«З корисного — визначено обов’язкові гарантійні строки (наприклад, два роки на нову продукцію), деталізовано процедуру повернення товару (його можна повернути з пошкодженим упакуванням). Також урегульовано питання знижок/розпродажу (унеможливлює штучне створення знижок), визначення відповідальності продавця, вибір способів оплати, діяльність інтернет-торгівлі, державний реєстр «Е-покупець», — зазначає помічник адвокатського бюро «Романа Сацика» Ярослав Хлівний.

До ухвалення нового закону, каже адвокат Андрій Турій, споживачі були позбавлені можливості захистити свої права, адже не було повністю внормованих відносин у площині захисту своїх прав перед нечесною торговельною діяльністю саме в галузі електронної торгівлі.

«Вважаю, що цей документ дасть більше можливостей споживачам у сфері захисту своїх прав та розширить повноваження Держ продспоживслужби», —додає він.

На думку Ярослава Хлівного, закон дуже корисний, проте буде питання стосовно реалізації добрих змін, оскільки певні механізми мають досить складну процедуру, що може спонукати продавців до її порушення. А начебто дуже європейська норма щодо надання прав громадським організаціям на юридичний захист споживачів може обернутися навіть проти останніх: така допомога буває непрофесійною і навіть небезпечною.

Новим законом, зокрема, запропоновано визначити поняття електронного торговельного майданчика (маркетплейса), електронного сервісу порівняння продукції (прайс-агрегатора) та запровадити їх відповідальність за наявність інформації, яка стосується даних про суб’єктів господарювання, що продають продукцію на їхніх вебсайтах.

Чи осучаснять такі нові електронні правила справу захисту прав споживачів, зокрема з юридичного погляду?

Зазвичай розвиток вільної економіки випереджає нормативне врегулювання нових сфер діяльності та унормування визначень. «Уведення таких визначень як маркетплейс, прайс-агрегатор у комерційних відносинах відбулося в Україні півтора десятка років тому. Тобто увесь цей час вони були поза межами нормативного регулювання. Тож звісно, осучаснення законодавчих актів необхідне у зв’язку з постійним розвитком економіки та суспільних відносин», — вважає Андрій Турій.

Обов’язок суб’єкта електронної комерції з розміщення інформації, передбаченої частиною першою статті 7 Закону України «Про електронну комерцію», вважає Ярослав Хлівний, тепер має додаткову стимуляцію у вигляді відповідальності розміром 200 неоподаткованих мінімумів громадян за недотримання описаної вимоги.

«Зазначена санкція на перший погляд не здається значною в частині розміру стягнення, однак за системного та масового порушення вона буде пропорційною та змусить суб’єкта відчути наслідки. Це в майбутньому має створити умови, за яких покупці не переживатимуть про якість чи відповідність товару до опису, оскільки продавці дотримуватимуться законодавства через можливість відповідальності», — додає він.

Право на зниження ціни та про гарантійний ремонт

Закон надає споживачеві право на зниження ціни або повернення коштів, якщо дефект товару з’являється після ремонту тощо. Чи діятиме це на практиці? «Вважаю, що цю норму законодавства здебільшого ігноруватиме малий та середній бізнес через брак ресурсів. Як показує досвід сьогодення, «старий» закон залишав сам на сам споживача і покупця у розв’язанні проблем. Переконаний, що основний драйвер виникнення порозуміння між учасниками ринку — не закон, а створення позитивного іміджу в продавців, що сприятиме їхньому розвитку», — зазначає Андрій Турій.

Так само, можливо й завдяки ухваленому закону, продавці намагатимуться закуповувати якісніші товари у виробників. Та й останні будуть у цьому не менш зацікавлені, особливо коли йдеться про вітчизняних виробників.

На думку Ярослава Хлівного, найбільш несприятливий елемент — безпідставна відмова продавця від гарантійного ремонту або гарантійної заміни товару, адже в такому разі покупець змушений буде звернутися до суду для захисту порушених прав. «До того ж для продавця такий розвиток подій збитковий, оскільки на нього буде покладено витрати покупця на правову допомогу. Поза тим, судовий процес триватиме певний час, компенсацію за який покупець не може отримати», — додає він. Хоча слід розуміти, що після тривалого терміну покупець усе-таки отримає свої кошти. І він значно захищеніший, ніж продавець.

Правило заміни товару

Також покупця бере під захист інша норма: згідно із законом, запроваджено заміну товару на такий самий або аналогічний, наявний у суб’єкта господарювання, якщо ремонт триватиме понад 14 календарних днів або неможливий.

Тут уже юристи турбуються про продавця. Так, Андрій Турій вважає, що запровадження цієї норми ставить у нерівні умови учасників ринку і призведе до певної монополізації: «Така норма психологічно обтяжлива для виходу на ринок потенційних підприємців у зв’язку з виникненням можливих проблем, пов’язаних з потенційно низькою якістю продукції, яку реалізовуватимуть продавці. Виникає ситуація, коли підприємець, а не виробник повинен буде вкладатися в ризики неякісного товару. Вважаю, що відповідати мають виробники, а не продавці товару».

Проте Ярослав Хлівний упевнений, що запровадження такого порядку має позитивно вплинути на вирішення можливих спорів на користь покупця, і це справді добре.

«У разі гарантійного ремонту або гарантійної заміни товару, який було змонтовано чи встановлено до виявлення недоліку, такий ремонт або заміна також передбачає демонтаж товару з дефектом та повторний монтаж чи встановлення відремонтованого або заміненого товару за рахунок суб’єкта господарювання. Споживач звільняється від оплати будь-яких витрат, пов’язаних з гарантійним ремонтом або гарантійною заміною товару», — додає він.

Отже, як зазначили в Офісі ефективного регулювання BRDO, Закон «Про захист прав споживачів» передбачає створення умов для досягнення взаємоузгодженості між системами захисту прав споживачів України та ЄС, забезпечення прозорої і чесної конкуренції між суб’єктами господарювання, особливо у сфері електронної торгівлі, а також надає споживачам нові інструменти в захисті їхніх прав. Тож очікуємо на його швидку імплементацію.

Джерело @

Урядовий кур’єр