Navchas

Від насіння до маленького саджанця виплекані дерева.

Ніжний, тендітний, ледь помітний пагінець майбутнього деревця… Він, як те мале дитя, жадібно тягнеться до сонечка, всмоктуючи в себе кожен промінчик, кожну краплину води, і так прагне швидше вирости… І саме йому, такому крихітному, в цей період, як ніколи, дуже потрібна підтримка.

Допомогти йому зміцніти покликані люди рідкісної, надзвичайно копіткої професії – лісокультурниці. Хоча офіційно вона звучить не так романтично – працівниця на лісокультурних роботах.

Знайомитися зі специфікою такої професії на Закарпатті ми вирушили до державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство», що нині підпорядковується Закарпатському обласному управлінню лісового та мисливського господарства. На лісництвах працюють 40 лісокультурниць, які від сходу до заходу сонця працюють у лісових розсадниках. Окрім того, на час посадки лісівники приймають на роботу ще додатково 200 лісокультурниць, які працюють у лісових розсадниках та саджають дерева в лісі.

В пошуках лісових героїнь довелося поїхати далеко-далеко в гори, на межу Закарпатської та Івано-Франківської областей. Тільки уявіть: ваше робоче місце – це ліс. Навколо співають пташки, білки скачуть з гілки на гілку, повітря прозоре і чисте… Краса та й романтика! З таким настроєм ми вирушили по роботі.

Мінус романтика

Про те, що пташки нам співати не будуть, стало зрозуміло відразу. Рано-вранці, коли ми прибули в Плайське лісництво, на градуснику було мінус три, а на нашій автівці був іній. Добиралися до контори лісництва лісовою дорогою крізь могутній смерековий ліс. Від самого початку ми зайшли в святая-святих лісництва – насіннєвий склад.

– Насіння – золотий запас лісомисливгоспу, – почав інструктаж помічник лісничого Плайського лісництва Роман Грицан, тримаючи в руках десятилітровий бутель із кедровим насінням. – Це фонд минулого року – насіння сосни кедрової. У спеціальному приміщенні воно чекає до посіву. Так само зібране та стратифіковане зберігається насіння й інших лісових порід.

До слова, площа лісомисливгоспу – майже 40 тисяч гектарів. Тут росте сосна звичайна, сосна австрійська, ялина європейська, ялиця біла, модрина європейська, сосна кедрова європейська, сосна гірська, псевдотсуга Мензіса, дуб, граб, бук, ясен, клен-явір, акація, осика, каштан, горіх, тощо. У цих лісах водяться козулі, олені, кабани, зайці, лисиці, лісові коти.

Ну, за роботу!

Марія Бурса – лісокультурниця. Простіше кажучи, різноробоча. Саме їй «пощастило» витратити час на навчання новобранки. Мене. Нас підвезли до лісового розсадника, на якому уже тривала робота з підготовки садивного матеріалу для подальшого висаджування.

Процес підготовки матеріалу до посадки проходить так: вибирання садивного матеріалу, викопування, змочування коренів, сортування в пучки по 100 штук, в’язання в пучки, прикопування та подальше транспортування на лісові ділянки для посадки.

Весь процес – від висівання до викопування лісокультурниці роблять вручну, дбайливо прориваючи сіянці рядок за рядком від бур’яну, підпушуючи ґрунт, аби корінцям вдосталь було і свіжого повітря, і вологи, займаючись великим таїнством – народженням лісів. І з особливим трепетом клопочучи над найтендітнішими і найвибагливішими своїми «дітками» – майбутніми смерічками та кедрами, котрі найбільше полюбляють вологу.

Для цих дівчат (по-іншому їх і не назвеш) напружений робочий ритм уже давно не в дивину. Звикли і до болючих мозолів від сапи та спекотних днів, колючих, чіпких і вкрай надокучливих бур’янів, кусючих комарів та джмелів, просапуючи за сезон не один десяток гектарів лісових культур.

Але ж їхня робота – не лише сапання. Це і обробка кожної верхівки посаджених деревець спецзасобами захисту молодих насаджень від диких звірів, які полюбляють ласувати соковитими гілочками та жолудями.

Після копіткої роботи в розсадниках, вибирання саджанців та сіянців, лісокультурниці висівають насіння та саджають сіянці й увесь сезон просто неба, у дощ і спеку їх доглядають – на кожну з посаджених ділянок доводиться повертатися по декілька разів.

Якщо врахувати, що інтенсивний догляд за новоствореними культурами обов’язково потрібен протягом перших трьох-чотирьох років, то не важко уявити обсяг ручної роботи, що лягає на плечі цих жіночок.

Ось так тендітними руками лісових господарниць виплекані маленькі саджанці.

Юлія ДАВИДОВА,

Газета “Природа і суспільство”

Від насіння до маленького саджанця виплекані дерева. Ніжний, тендітний, ледь помітний пагінець майбутнього деревця… Він, як те мале дитя, жадібно тягнеться до сонечка, всмоктуючи в себе […]