Navchas

– Рік боротьби…

Для багатьох із нас це буде ніби 365-ий день лютого, бо із 24 лютого 2022-го кожен день перетворився на постійну боротьбу.

Цей день ніколи не зітреться з нашої пам’яті, кожен із нас довіку пам’ятатиме, як уранці дізнався про те, що на Україну підступно напали російські окупанти.

Ужгород, який став територією відносної безпеки, прийняв у перші тижні збройної агресії росії понад 80 тисяч утікачів від війни, нині тут проживає лише офіційно зареєстрованих 28 тисяч вимушених переселенців.

Наше місто в ті дні продемонструвало неабияку згуртованість, щедрість і людяність, зробило все, що було в його силах, аби дати людям прихисток, нагодувати, зігріти, втішити.

Відтоді минув довгий рік, повний суму, болю, страху, страждань і героїчної боротьби.

За рік від повномасштабного вторгнення росії в Україну на Пагорбі Слави в Ужгороді ми поховали 48 хоробрих воїнів. Біль від цих утрат неможливо применшити, серце кожного ужгородця болить за загиблими захисниками.

Ми не знаємо, скільки ще триватиме війна. Не знаємо, скільки ще горя і труднощів нам доведеться пережити. Однак знаємо, що будемо продовжувати боротися, допомагати Збройним Силам України та переселенцям, дбати про тих, хто потребує нашої допомоги. А ще – обов’язково вірити та наближати перемогу.

Ми вистояли, стоїмо і переможемо!

Слава Україні!

Слава її Героям!