Економіка України під час війни: головні підсумки 2022 року

1 рік ago admin 0

Країна продовжує жити, руйнуючи злочинні плани агресора.

Головною подією року, що минає, для України стала широкомасштабна війна з Росією, яка розпочалася 24 лютого. Незважаючи на величезну кількість руйнувань та жертв, країна продовжує жити, дефіциту продовольства, бензину та інших товарів не спостерігається, громадський транспорт у більшості міст функціонує, а блекаути, спричинені ракетними обстрілами, попри надії російських агресорів, не паралізували український тил. “Апостроф” підбиває економічні підсумки року.

Обвал ВВП та “героїчна” гривня

12 місяців тому “Апостроф” підбивав підсумки 2021 року, який, як тоді здавалося, був не дуже успішним з точки зору економіки та робив прогноз на 2022 рікНаші прогнози щодо показників зростання ВВП, інфляції, середньої зарплати, курсу гривні та багато чого іншого зараз можуть викликати лише гірку усмішку. Широкомасштабне військове вторгнення, яке розпочала Росія 24 лютого, зламало всі підрахунки. Не треба бути економістом, аби зрозуміти, що ніякого економічного зростання в країні, де триває кровопролитна війна, бути не може. Тому макроекономічні показники за підсумками 2022 року справляють гнітюче враження. Як очікується, падіння ВВП становитиме 30-35% (можливо, навіть 40%), а інфляція розженеться щонайменше до 30%.

Такого обвалу вітчизняна економіка не знала навіть у “лихі 90-ті”. Найбільше падіння було зафіксовано в 1994 році – 22,8%.

А ось з інфляцією насправді не все так жахливо. Зокрема, в 2015 році ціни зросли на 43,3%. Звісно, нічого хорошого в інфляції у розмірі 30% немає, але в нашій країні бували й гірші часи.

Ще один традиційно чутливий до різноманітних потрясінь сегмент української економіки – валютний ринок. Нагадаємо, під час криз 1998, 2004 та 2015 років гривня девальвувала у 1,5-2 рази.

У 2022 році національну валюту також лихоманило.

Національний банк України (НБУ) 24 лютого зафіксував офіційний курс на рівні 29,25 гривні/долар, що відповідало курсу безпосередньо перед вторгненням. У липні Нацбанк підвищив курс до 36,6 гривні/долар, щоб хоч якось наблизити його до ринкового, який із початку великої війни помітно зріс.

Хоча були періоди, коли гривня трохи зміцнювалася. І якщо, наприклад, у вересні за долар давали майже 43 гривні (при цьому після оголошення в Росії 21 вересня “часткової мобілізації” курс ненадовго підвищився до 45 гривень), то в жовтні він опускався нижче 40 гривень.

На кінець 2022 року валютний курс стійко тримається біля позначки трохи вище 40 гривень/долар, що в теперішніх умовах є дуже непоганим показником.

За словами інвестиційного банкіра і фінансового аналітика Сергія Фурси, гривня у році, що минає, звичайно ж, опинилася під ударом, але показала себе набагато краще, ніж можна було очікувати.

“Ми побачили дуже якісну роботу Національного банку, а також результати реформи, яка була проведена у 2015-2016 роках, – сказав він “Апострофу”. – Та девальвація, яку ми реально пройшли, є смішною з огляду на масштаб проблем. Особливо на тлі того, що більшу частину року долар посилювався щодо абсолютно всіх валют. І довгий час, поки долар був сильнішим за євро та коли вони торгувалися один до одного, була ситуація, коли гривня навіть зміцнилася до злотого чи євро”.

Таким чином можна стверджувати, що українська національна валюта є “економічним чемпіоном країни” 2022 року: “Ми закінчуємо рік без тиску на гривню, без перспективи якоїсь значної девальвації і з дуже надійною, працюючою банківською системою”.

Аналітик компанії “Центр біржових технологій” (ЦБТ) Максим Орищак також вважає, що нацвалюта у 2022 році почувала себе набагато краще, ніж можна було очікувати.

“Українська гривня змогла встояти і не впасти на 100% і більше завдяки фіксації офіційного курсу з боку НБУ, дозволу банкам встановлювати комфортний курс продажу валюти, інтервенціям з боку НБУ, вимушеній здачі валютних накопичень з боку населення та відсутності попиту на валюту через зниження бізнес-активності в Україні, – розповів експерт виданню, – Відповідно, той факт, що гривня в умовах війни впала лише на 29% до рівня 40 за долар США можна назвати перемогою”.

Валютний ринок безпосередньо пов’язаний з роботою банківської системи країни, яка також цього року виявилася досить життєздатною. Багато в чому це є заслугою регулятора.

“На початку війни мені сподобалася робота НБУ, фіксація курсу, підписання угод з іншими центральними банками ЄС для обміну готівкової гривні, – сказав “Апострофу” економіст, фінансовий аналітик Віталій Шапран. – Я не очікував від Нацбанку таких оперативних дій та прояви турботи про населення”.

За його словами, загалом банківська система у воєнний рік спрацювала непогано.

“Можна чекати погіршення якості портфелів, проте банки сповнені ліквідності і показали себе дуже непоган, навіть на окупованих територіях, підтримували обіг гривні”, – додав експерт.

Водночас, на думку Шапрана, були й помилки у роботі регулятора. Наприклад, підвищення облікової ставки з 10% до 25% з 3 червня (цей крок НБУ викликав в експертному середовищі неоднозначну реакцію – “Апостроф”).

“Лікувати нашу економіку штучним скороченням ділової активності, яку і так вбила війна, неприпустимо”, – пояснив він свою позицію.

Проблеми експорту та енергетики

Справді, ділова активність в Україні у 2022 році внаслідок війни суттєво знизилася.

“У нас однозначно негативна ситуація з експортоорієнтованими галузями. Це пов`язано з неможливістю відправляти продукцію за кордон”, – заявив “Апострофу” керівник аналітичного напрямку мережі “АНТС” Ілля Несходовський.

З цим погоджується Віталій Шапран, який назвав ситуацію з експортом “трагедією для країни”.

“Україні терміново потрібна організація альтернативних маршрутів та розширення вже існуючого зернового коридору. 14 мільйонів тонн замість 70 мільйонів планових говорять про те, що без нормальної альтернативи аграрії менше сіятимуть, оскільки зерно складно вивезти”, – зазначив він.

Особливо гнітючою ситуація була в перші місяці після вторгнення.

“Загалом, вся економіка у березні-квітні мала провальні показники. Виділити галузь, яка зберегла свої обсяги в цей період, неможливо. Абсолютно всі галузі мали проблеми з реалізацією, логістикою, фінансуванням, кадрами тощо”, – розповідає Ілля Несходовський.

Зокрема, за словами експерта, дуже сильно постраждала металургія: “Два ключові виробники зруйновані в Маріуполі (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча і легендарна тепер уже “Азовсталь” – “Апостроф”). Інші знаходилися під обстрілами, і у них серйозні проблеми з роботою. Блекаут також негативно впливає на бізнес”.

Втім, блекаути впливають на всі сегменти вітчизняної економіки. Та й не тільки.

Так сталося, що українська енергетика начебто заздалегідь “підготувалася” до російського вторгнення. Буквально за три години до нього наша енергосистема була від’єднана від російської та білоруської для тестування її функціонування в ізольованому режимі, щоб у майбутньому (планувалося, що це станеться у 2023 році) приєднати до європейської об’єднаної енергетичної мережі. Але агресор прискорив наші дії, і синхронізація української та європейської енергосистем відбулася вже у березні цього року.

“Вимірювання показали, що наша енергосистема навіть в умовах війни забезпечує необхідні параметри якості енергії та демонструє відмінну керованість”, – зазначив “Апострофу” радник прем’єр-міністра України Юрій Бойко.

Україні вдалося також домовитися про відкриття експорту електроенергії до ЄС з 30 червня. Це рішення дозволило протягом декількох місяців підтримати економіку країни та отримувати досить значні надходження в умовах, коли “зерновий коридор” ще не працював, і експорт більшості товарів був заблокований.

Проте з жовтня, коли обстріли українських енергетичних об’єктів стали масованими, про експорт довелося забути.

“Зрозуміло, що наша енергосистема стала головною ціллю для атак ворога. На сьогодні по ній було випущено вже понад тисячу ракет різних модифікацій. У нас практично не залишилося непошкоджених теплових і гідроелектростанцій. Ворог вразив близько 40% високовольтних підстанцій”, – розповідає Юрій Бойко.

Проте, незважаючи на масштабні руйнування, росіянам не вдалося досягти мети, яку вони перед собою ставили – повністю знищити енергопостачання в Україні. Завдяки зусиллям енергетиків, вітчизняна енергосистема залишається в робочому стані і продовжує забезпечувати споживачів електрикою, в першу чергу – об’єкти критичної інфраструктури.

“Сьогодні уряду за допомогою країн-партнерів вдається забезпечити надходження необхідного обладнання та матеріалів для ремонту й відновлення зруйнованих обстрілами об’єктів, – говорить Юрій Бойко. – Паралельно триває робота над тим, щоб збудувати нову енергетичну мережу, яка буде більш сучасною і захищеною від дій неадекватного сусіда”.

Тим часом громадяни запасаються різним обладнанням – електрогенераторами, акумуляторами, павербанками – яке допомагає їм пережити планові та аварійні відключення світла.

Нюанси релокації та ринку нафтопродуктів

З кінця квітня почав відроджуватись малий бізнес, розповідає Ілля Несходовський. Почали відкриватися перукарні, кафе, ресторани, невеликі магазини. За його словами, по мірі звільнення територій – спочатку на Київщині, потім на Харківщині й, нарешті, на Херсонщині – саме малий бізнес першим відновлював роботу.

На початку великої війни на захід країни перебралося багато громадян, за ними (а часто й з ними) потягнувся бізнес. Уряд заявляв про підтримку релокації підприємств, проте насправді це не зовсім так.

Повідомлялося про переміщення близько 4000 підприємств, проте найчастіше це були компанії, в яких працює лише кілька людей, і вони, як правило, нічого з собою не перевозили на нове місце проживання та роботи, каже Ілля Несходовський.

“При цьому, за моїми даними, у багатьох випадках держава взагалі не брала участі в релокації і ніяк не допомагала, додає експерт. – Але уряд записує собі в актив результати цієї релокації”.

Через релокацію також відбулися трансформації на вітчизняному ринку праці. Як раніше розповіла “Апострофу” експерт ринку праці Тетяна Пашкіна, кількість вакансій у таких містах як Харків, Одеса та Дніпро суттєво скоротилася, при цьому їхнє число помітно зросло на Заході, наприклад, в Івано-Франківську, який до війни нічим таким похвалитися не міг.

Проте загальний рівень зайнятості зараз, безумовно, нижчий за довоєнний.

Згідно з урядовим прогнозом, нинішнього року безробіття становитиме 30% (у 2021 році його рівень був трохи більше 10%). Йдеться про мільйони наших співгромадян. І це, звичайно, велика проблема. Крім того, мільйони українців опинилися у тимчасовій неоплачуваній відпустці або продовжують працювати за “мінімалку”.

Хоч як це не парадоксально, сьогодні в Україні є ті, у кого справи йдуть зовсім непогано.

“Першими виграли ті, хто налагодив постачання предметів першої необхідності, – розповідає Ілля Несходовський. – У імпортерів також був виграш, пов’язаний із фіксованим курсом долара і тим, що на початковому етапі вони взагалі були звільнені від сплати будь-яких податків. Виграли імпортери вживаних авто, у яких також тривалий час була пільга (у період з 1 квітня по 30 червня митне оформлення автомобілів здійснювалося без сплати мита, акцизу та ПДВ – “Апостроф”). Вигравали імпортери продукції, виробництво якої випадало в Україні. Останнім часом у виграші імпортери товарів для виробництва електроенергії – акумуляторів, генераторів, сонячних панелей”.

Непогано почуваються підприємства, які отримують державне замовлення, насамперед оборонне. Але через зрозумілі причини інформація про таке виробництво є засекреченою. Крім того, такою діяльністю займається досить обмежена кількість підприємств, зазначає Несходовський.

А ось в IT-галузі факсується зростання на 28%. Для них це однозначний плюс, що в умовах війни вони змогли продовжувати працювати та нарощувати обсяги виробництва”, – каже Ілля Несходовський.

Окремо слід зупинитись на ринку автомобільного палива. За словами експерта “Нафторинку” Олександра Сіренка, у 2022 році на ньому відбулися революційні зміни.

“До вторгнення Україна отримувала нафтопродукти переважно з Росії, Білорусі та морським шляхом через чорноморські порти. З кінця лютого всі ці маршрути були заблоковані, і операторам ринку довелося шукати інші джерела. Були освоєні шляхи поставок через Молдову, Румунію та Польщу. Незначна кількість також надходила через Угорщину та Словаччину”, – розповів експерт “Апострофу”.

Він також нагадав, що ракетними обстрілами ворога були зруйновані основні вітчизняні виробничі потужності та великі сховища палива, внаслідок чого інфраструктура, яка раніше забезпечувала зберігання великої кількості нафтопродуктів, практично припинила існування.

“У відповідь на це постачальники ринку створили “з нуля” принципово іншу систему логістики, – каже Олександр Сіренко. – Сьогодні майже все паливо, яке є в Україні, знаходиться “на колесах” – переміщається в бензовозах і газовозах й надходить прямо на АЗС. Для цього постачальники значно збільшили парк машин, і це дозволило забезпечувати значні обсяги постачання, які повністю задовольняли потреби ринку”.

За його словами, минулої осені лише дизеля в Україну завозилося до 200 тисяч тонн на місяць.

У той же час, через війну відбулося значне скорочення ринку автомобільного палива. “Багато промислових підприємств були зруйновані або опинилися на окупованих територіях. Багато сільськогосподарських площ не було засіяно. Мільйони людей залишили країну і багато з них виїхали на власних машинах, – розповідає Сіренко. – Все це призвело до того, що споживання нафтопродуктів суттєво знизилося”.

Щоправда, не обійшлося й без потрясінь. Ціни на пальне менш ніж за рік збільшилися суттєво, причому в окремі періоди, переважно навесні, спостерігався його дефіцит. Так, бензин А-95 подорожчав з 30 до більш ніж 50 гривень за літр (зростання понад 70%), дизельне паливо – з 29 до 55 гривень (майже 90%), скраплений газ – з 19 до 29,5 гривні (55%).

“Уряд відмовився від регулювання цін, і оператори ринку на хвилі ажіотажного попиту встановлювали завищені ціни, – каже Олександр Сіренко. – У певні моменти вартість бензину та дизеля сягала 70 гривень за літр. Згодом ринок стабілізувався, і ціна опустилася. Але й сьогодні маржа операторів залишається вищою, ніж вона була до лютого”.

Західна допомога та заморожені активи РФ

Багато проблем, які Україна переживала у 2022 році, перейдуть і в наступний рік. Деякі з них, ймовірно, стануть менш відчутними, але цілком можливо, з’являться нові.

Ми, як і раніше будемо потребувати допомоги західних партнерів – як військової, так і фінансової. Сьогодні можна з обережним оптимізмом говорити, що рівень підтримки залишиться на досить високому рівні.

Наша країна також розраховує отримати російські активи, заморожені в країнах Європи та Північної Америки, які підуть на повоєнну відбудову.

Щоправда, з цим відчуваються певні складнощі, які певною мірою пов’язані з нашими власними діями, а точніше бездіяльністю.

“Всі ми дуже погано попрацювали над тим, щоб отримати доступ до російських заморожених активів, – нарікає Віталій Шапран. – Поки що Україні передали тільки активи, заморожені в Канаді, а це на жаль жодним чином не вплине на баланс Центробанку РФ”.

Хоча є надія, що інші країни ухвалять аналогічні рішення. У ЄС поки що не можуть визначитися із механізмом передачі коштів РФ на відновлення України, хоча там принципово налаштовані на це. У США цей процес також йде повільно. Однак цими днями Сенат американського Конгресу підтримав передачу заморожених активів російських олігархів на відновлення України. До остаточного вирішення цього питання ще, звичайно, далеко, але ясно, що ми знаходимося на вірному шляху.

Джерело @
Апостроф