Navchas

У Національному природному парку «Синевир» вже понад п’ятдесят років, як діє форельне господарство. Розташовано воно в мальовничій місцині Синевирського природоохоронного науково-дослідного відділення поміж горами на Чорній Ріці. Тут завжди вабить чудова природа, радують високі вершини гір, шумлять потічки та струмки, які безперервно забезпечують форельні водоймища чистою джерельною водою.

Форель живе лише в чистій, холодній, проточній воді, тому в господарстві до всіх водоймищ і ставочків підведено спеціальні дерев’яні жолоби, через які подається джерельна вода. Саме тут і живе форель.

На жаль, форель самостійно не розмножується в ставках, для цього потрібно робити штучні маніпуляції. Брати ікру – дуже складний процес. Це делікатна ручна праця. У період нересту її треба вчасно доїти говорить начальник  Синевирського ПОНДВ Василь Сятиня.

Про сам процес забору ікри нам розповів інспектор ПЗФ 1-ої категорії Іван Субота, (чоловік уже більше 15 років працює в господарстві рибоводом) – «… береш у руки рибину й акуратним легким погладжуванням видавлюєш ікру, а з самця – молочко. Для полегшення та зручності, годиться це робити з помічником. Потім усе акуратно пір’їнкою вимішуємо і цю суміш закладаємо до інкубаційного обладнання. Через певний період в ікринок з’являються очі. Інкубаційний період ікрини проходить більше місяця. Розселяти малька треба кілька разів, все залежить від його ваги. Догляд за розвитком зародків потребує чимало часу, після чого працюємо з личинкою, мальком, а потім з більш великими рибинами…».

Форельне господарство дуже кропітке. Форель надто чутлива до несприятливих антропогенних чинників, тому інколи дуже примхлива, часто хворіє. Треба добре її доглядати, щоб не допускати захворювань.  Щоб був успіх, потрібно створювати для неї відповідні умови – акцентує увагу рибовод.

Кажуть, у природі форель набирає до 5-10 кг, але в штучних водоймах таких ніхто не тримає, хіба що маточне поголів’я. Риба живе до 10 років, а найкращу ікру дає у віці від 3-7 років. Годувати форель належить спеціальними кормами, а саме щодня по три-чотири рази, а взимку двічі.

Сьогодні в господарстві є близько 300 од. рибоносного матеріалу, який цієї весни видав понад 45 тис. ікринок. Щороку господарство намагається нарощувати обсяги райдужної форелі, де в кінцевому результаті, весною зарибнюють нею гірські річки та потоки, а частину вирощують у своїх ставках.

Ця риба набагато краще пристосована до різноманітних умов проживання, ніж її струмкова сестра. Вони можуть ділити одну і ту саму водойму, але форель райдужна здатна жити майже всюди, навіть у слабо проточних ставках на рівнині, що робить її популярним об’єктом рибництва не лише в господарстві нацпарку але й рибниках любителів цієї справи.