Navchas

Лісівники Закрпаття намагаються максимально використовувати природні ресурси, для чого цілеспрямовано працюють над розвитком «гастрономічного» туризму та побічного користування.

Щороку лісівники випускають у закарпатські ріки десятки тисяч мальків райдужної форелі. У ДП «Брустурянське ЛМГ», ДП «Ясінянське ЛМГ», ДП «Довжанське ЛМГ», ДП «Великобичківське ЛМГ» створено форелеві рибники по розведенню малька та формуванню зрілих особин. Приживаність мальків – біля 70 %. Аби форель після зарибнення приживалася краще, лісівники облаштовують численні форелеві перепади для збільшення вмісту кисню у воді. У майбутньому лісівники планують розширити рибне господарство, збільшуючи систему резервуарів та басейнів.

Форель, або, як називають її місцеві, пструг, – царська риба. Вона належить до родини лососевих, як і горбуша, кета, голець та харіус. Форель дуже вибаглива, водиться тільки в чистих гірських річках. Кращого екологічного індикатора, ніж вона, годі придумати. Форелеве господарство було розвинуто на Закарпатті ще за часів Австро-Угорщини, і сьогодні воно, успішно відроджується.

Сьогодні ловля пструга – є одним з найпопулярніших і найдоступніших видів відпочинку в Закарпатті, який приносить задоволення не тільки професійним рибалкам, а й новачкам.

У дикій природі, на форель можна натрапити, в основному, у гірській місцевості, оскільки ця риба любить холодну, чисту й прозору воду. Не можна зловити форель у водоймі, температура води якої сягає понад 20°С. Взагалі, ловля форелі є чи не найвищим пілотажем рибальського мистецтва, і ті, хто зумів хоч одного разу її спіймати, ще довго цим пишаються. Справа в тому, що спіймати навіть дві форелі в одному місці майже неможливо. Щоби рибалити далі, потрібно йти вверх річкою або потічком. За день рибалки проходять 12-15 кілометрів.

Цікаво, що для форелі температура тіла людини занадто висока, і якщо взяти її руками, риба отримує опіки та серйозний шок. Тому справжні поціновувачі або роблять це у спеціальних рукавицях, або попередньо охолоджують руки у воді, або намагаються зовсім не торкатися здобичі.

У сотнях закарпатських ресторацій та ресторанчиках туристам пропонують скуштувати струмкову форель. У переважній більшості випадків власники, м’яко кажучи, обдурюють клієнтів. Справа в тому, що справжнього струмкового пструга, давнього мешканця карпатських річок, залишилося дуже мало і ловити його для масових кулінарних потреб можна хіба що браконьєрським способом. Часто під виглядом струмкової форелі в ресторанах подають маленьку райдужну форель.

Рибалки кажуть, що різниця між струмковою та райдужною форелями приблизно така, як між свійською та дикою качкою. Струмкова форель не виростає великою, вона більш строката: має крупні червоні та чорні цятки по боках. У райдужної – цятки дрібніші, лише чорні, а на боці – рожева смуга. За смаковими якостями гурмани надають перевагу рожевому м’ясу “диких” пстругів. Але у справжнього кухаря і райдужна форель посмакує не гірше струмкової.

Райдужна форель була завезена в Європу з Америки та акліматизована для тутешніх умов. Вона хоч і не така гарна, як струмкова, але більш витривала до високої температури води (може виживати навіть при +25 °С) та її забруднення, менше схильна до захворювань, швидше виростає і навіть може харчуватися рослинними кормами. Її розведенням віддавна займаються форельні господарства.

Скажімо, форелеве господарство Карпатського біосферного заповідника має 9 басейнів для нагулу риби та інкубатор, обладнаний 32 апаратами Шустера. Умови, в яких вирощують форель в рибгоспах, близькі до ідеальних – чиста джерельна вода, стерильні басейни і якісний корм. У рибнику утримується понад 65 тис. лососевих порід з мальками: форель струмкова, форель райдужна та голець американський. Струмкова форель розводиться виключно для випуску в численні гірські річки і потічки задля підтримки нечисельних природних популяцій, в той час як інтродуковані види – для комерційних цілей.

Щороку лісівники випускають у закарпатські ріки десятки тисяч мальків райдужної форелі. Приживаність мальків – біля 70 %. Аби форель після зарибнення приживалася краще, працівники лісомисливгоспів будують перепади на річках. Одна з функцій перепадів – під час паводків форель може ховатися в них і рибу не зносить потоком.

На Закарпатті є багато готельних комплексів, приватних садиб, де знаходяться штучні озера та ставки, цілі форельні господарства, в яких розводять та вирощують форель для туристів.

До прикладу, у селі Колочава на форелевій фермі щодня ловлять 40 кг райдужної форелі. Власником ферми є Володимир Дзюба. Чоловік родом з Вінниччини. Він єдиний в Україні створив природну форелеву ферму, яка стала одним із найцікавіших і найазартніших місць відпочинку у селі. Риболовля та приготовлена форель на свіжому повітрі залишають приємні спогади на все життя.

У кількох водоймах рибу вирощують від малька до дорослої особини, процес триває два роки. За цей час, харчуючись натуральними кормами та кочуючи з одно басейну до іншого, риба досягає товарної ваги – 500 грам, проте є чимало таких що виростають до 600-700 гр. Спіймати таку справжнє везіння!

Вода в басейни з рибою тече з гірської річки, тому має приблизно однакову температуру влітку і взимку. Через це форель дуже смачна. Раніше фермер продавав рибу у ресторани, нині заробляє на туристах, які самі ловлять форель, а потім смажать її на мангалі. Зловлену форель можна забрати із собою та похвалитися трофеєм перед друзями.

Дегустували пструг і французи, і німці, й австрійці. Облизуючи пальці, запевняли, що риба дуже смачна.

Тож, наостанок, кілька порад приготування пструга. Кухарі кажуть, що форель запікають із лускою, бо вона дуже дрібна, тож запечеться так, що ніхто не відчує. М’ясо не тхне болотом, як у річкової риби, бо живе пструг у чистій джерельній воді.

Один із десятка рецептів. У столову ложку оливкової олії додати чайну соняшникової, гілочку тмину, розмарин, трохи цукру, сіль та перець. Настояти 10 хв. і натерти тушку форелі. Розпластати її на залізне барбекю, стиснути і поставити у гарячу пічку. А духовку радять розігріти до 200°С і запікати 10–12 хв. Один раз перевернути.

Начинку можна приготувати із шпинату, жменьку якого треба пропасерувати на оливковій олії, посолити і поперчити. Наприкінці додати столову ложку жирних вершків та натерти невеликий шматок моцарели.

Окремо відварити три картоплини, підсмажити їх до скоринки на вершковому маслі. Полити соусом із сметани та подрібненої зелені. На тарілку викласти картоплю зі сметаною, шпинат, накрити все запеченою фореллю. На рибу натерти моцарелу і на хвилину поставити в духовку, аби сир розтопився. Подавати із чверткою лимона. І обов’язково – сухе біле вино.

Лісівники Закрпаття намагаються максимально використовувати природні ресурси, для чого цілеспрямовано працюють над розвитком «гастрономічного» туризму та побічного користування. Щороку лісівники випускають у закарпатські ріки десятки тисяч […]