Navchas

Тугою полонинських трембіт, сумом і зажурою гірських трав, із болем у людських серцях сприйняло Закарпаття звістку з Таврійського краю, де у м.Миколаїв 25 травня перестало битися серце видатного українського поета, люблячого сина Срібної Землі Дмитра Дмитровича Креміня.

Життєва дорога митця розпочалась 21 серпня 1953 року в с.Суха Іршавського району Закарпатської області. Продовжилась вона в Ужгороді, де на філологічному факультеті держуніверситету Дмитро Кремінь здобув вищу освіту. Його, юного обранця поетичної музи та не менш талановитого художника, щиро привітали незабутні гранослови Іван Чендей, Петро Скунць, майстер пензля Федір Манайло. Все було у житті письменника – ранні, занадто суворі грози, жорстокі випробування, але й була Божа рука, яка вивела молодого талановитого поета на широке поле вітчизняної літератури, духовності, на обширах якого Дмитро Кремінь проявив себе як істинний син Срібної Землі, засіваючи те поле золотим зерном своєї мудрості, щирої душі, люблячого серця.