Navchas

Законом № 2971-IX (проект №4409) розширено коло учасників справи про банкрутство, зокрема, до них віднесено осіб щодо прав або обов’язків яких існує спір. 

Також змінами передбачено, що заяви учасників провадження у справі про банкрутство розглядаються в межах справи про банкрутство за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. 

З огляду на те, що строки процедур банкрутства є обмеженими, можна припустити, що такі зміни мають на меті прискорення строків розгляду відповідних заяв і якнайшвидше повернення майна до ліквідаційної маси. Разом з тим, ці зміни можуть мати також і негативні наслідки, з огляду на те, що вони можуть призвести до обмеження прав відповідачів та третіх осіб навести суду свої доводи та надати докази.  

В будь якому випадку, розгляд відповідних заяв в порядку спрощеного провадження не позбавляє учасників права на апеляційне та касаційне оскарження рішень, прийнятих за результатами їх розгляду.  

До речі, Законом розширено перелік судових актів, які можуть бути оскарженими в касаційному порядку. До таких актів, зокрема, віднесено ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство та рішення, прийняті за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство. 

Прискоренню розгляду справ про банкрутство має також сприяти те, що з дня набрання чинності Законом до апеляційного або касаційного суду направляються матеріали справи у витребуваній ухвалою апеляційного чи касаційного суду частині. Суд, який розглядає апеляційну чи касаційну скаргу, може витребувати справу про банкрутство у повному обсязі за власною ініціативою. Належним чином засвідчені копії справи або частини справи залишаються в господарському суді для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). 

Матеріали справи про банкрутство, які стосуються заяви, поданої в порядку, визначеному статтею 7 Кодексу, направляються господарським судом до апеляційного чи касаційного суду в повному обсязі. Належним чином засвідчені копії справи залишаються в господарському суді для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство  

Законом врегульовано порядок та наслідки розгляду декількох заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство, які надійшли до суду. Так, у разі подання до відкриття провадження двох чи більше заяв кредиторів про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд призначає заяви до розгляду в одному судовому засіданні, за результатами якого за заявою, що подана першою, у разі її відповідності вимогам цього Кодексу, відкриває провадження у справі про банкрутство. Інші заяви господарський суд залишає без розгляду.  

Ця новела є законодавчим відображенням судової практики Верховного Суду, яка склалася в подібних правовідносинах. 

Змінами розширено перелік осіб, які несуть субсидіарну відповідальність. Так, особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені статтею 42 Кодексу, які в подальшому визнані недійсними або спростовані за рішенням суду, несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків. 

Такі зміни однозначно дисциплінуватимуть посадових осіб боржника стосовно формування дружньої кредиторської заборгованості або відчуження майна боржника на корить пов’язаних осіб чи за заниженою вартістю. А отже, мають підвищити ефективність процедур банкрутства.  

Я позитивно оцінюю новелу, відповідно до якої суд може прийняти рішення про введення процедури санації і після визнання боржника банкрутом, за умови наявності схваленого зборами кредиторів плану санації. Це підвищить ймовірність досягнення основної, на мою думку, мети банкрутства – відновлення платоспроможності боржника. Разом з тим, це може дати недобросовісним кредиторам та боржнику інструменти для затягування процедури банкрутства.  

Однозначно матиме позитивний практичний вплив норма, відповідно до якої ліквідатор має право використовувати для розрахунків з кредиторами-нерезидентами валютний рахунок боржника в банківській установі 

У разі продажу на аукціоні в ліквідаційній процедурі майна банкрута у вигляді єдиного майнового комплексу, зміна власника єдиного майнового комплексу не є підставою для переоформлення документів та/або внесення змін до документів, що засвідчують права такої юридичної особи на володіння, користування, розпорядження майном, переоформлення ліцензії та інших документів дозвільного характеру, внесення змін до договору оренди та/або його переоформлення щодо землі та іншого майна боржника. У таких правовідносинах покупець усього майна боржника у вигляді єдиного майнового комплексу є правонаступником боржника в цій частині. У такому разі новий власник майна боржника має право продовжувати здійснення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі виданої раніше такому боржнику ліцензії або документа дозвільного характеру. 

Вказані в попередньому абзаці зміни мають підвищити економічну привабливість об’єктів, які продаються в банкрутстві та, відповідно, підвищити вартість такого майна, що, в свою чергу, матиме наслідком збільшення розміру погашених вимог кредиторів. 

Вирішити питання стосовно можливості ліквідації підприємств, майно яких знаходиться на непідконтрольній Україні території, допоможе норма, що дозволяє ліквідатору, який не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, окремо зазначити такі майнові активи у ліквідаційному балансі та подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. 

Виявлення після закриття провадження у справі про банкрутство майна банкрута, достатнього для покриття витрат, пов’язаних з провадженням у справі, є підставою для поновлення господарським судом провадження у справі за клопотанням учасника справи. У разі, якщо провадження у справі про банкрутство не було поновлено, таке майно банкрута за рішенням господарського суду переходить у власність відповідної територіальної громади або у державну власність, за умови, що боржник є державним підприємством або господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі. 

Сприятиме швидшому завершенню ліквідаційних процедур, норма відповідно до якої архівна установа, визначена для подальшого зберігання архівних документів банкрута, зобов’язана прийняти їх на зберігання безоплатно. Раніше ліквідатор для передачі документів до архіву повинен був або платити свої кошти (оскільки далеко не у всіх банкрутів є гроші на рахунку) або звертатися до суду із заявою про зобов’язання архівної установи прийняти документи безоплатно.  

Відповідно до нових змін, арбітражний керуючий у справі про банкрутство державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій належать державі, повинен скласти іспит за програмою підготовки арбітражних керуючих у справах про банкрутство державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій  належать державі. 

Раніше існувала практика присвоєння арбітражним керуючим рівнів. Тільки арбітражні керуючі 5 рівня (найвищого) мали право приймати участь в банкрутствах державних підприємств. В певний час ми відійшли від цієї практики, а зараз, фактично, знову повертаємось. Наразі відсутній законодавчий механізм складання арбітражними керуючими відповідних іспитів. Після його аналізу можна буде зробити прогнози стосовно того, чи відобразиться це нововведення позитивно на процедурах банкрутства або навпаки ускладнить і без того складні справи про банкрутство держпідприємств.

Джерело @

Ліга:Закон