Navchas

Заступник міністра енергетики та топ-спікери Sustainability Recovery Guidance – про плани міністерства, плюси реформ та майбутнє енергетичного сектору.

Механізм державної підтримки виробництва електричної енергії з відновлювальних джерел (ВДЕ), більш відомий як «зелений» тариф, залишається однією з найбільш обговорюваних тем в українській енергетиці, особливо зараз – з огляду на економічні та енергетичні труднощі останнього року. Це обговорення сприяє, з одного боку, росту обізнаності про альтернативну енергетику, а з другого – появі великої кількості міфів про ВДЕ, а подекуди й викривленню даних з намірами дискредитувати галузь.

Оскільки підвищення енергоефективності та розвиток розподіленої генерації (особливо з ВДЕ) є важливими складовими енергетичної безпеки країни, становлення енергосистеми, що базується на чистих джерелах енергії, є неминучим, вважають експерти Асоціації експертів зі сталого розвитку.

Існує два можливих шляхи до цієї мети:

• легкий, на якому держава і суспільство ухвалюють далекоглядні стратегічні рішення на основі світових трендів і потреб сталої енергосистеми,
• складний – з затягуванням реформ і паралельним фізичним зношенням наявної енергосистеми, яка втрачає здатність відповідати на сучасні виклики.

На жаль, повномасштабне вторгнення підвищило вірогідність сценарію номер два.

«Я сподіваюся, що сьогоднішній захід допоможе нам цю вірогідність знизити, бути системними, правильно оцінювати ризики та можливості і іти вперед, поступово розуміючи куди ми йдемо», – заявив Максим Бабаєв, експерт із зеленої енергетики, засновник Української коаліції енергетичної свободи та член правління Центру екологічних ініціатив Екодія, розпочинаючи модерування чергового вебінару в межах серії Sustainability Recovery Guidance, започаткованої Асоціацією експертів зі сталого розвитку і направленої на формування міжнародної платформи взаємодії бізнесу, експертів та інвесторів задля розвитку економіки на принципах сталого розвитку.

Наскільки новий законопроєкт про Net Billing допоможе пришвидшити впровадження ВДЕ підприємствами? Яку окупність можна очікувати від проєктів, котрі будуть працювати за таким механізмом? В чому полягає реформа промислового забруднення і чи мають українські підприємства можливість залучати інвестиції і розвиватися в межах цих реформ? Як підприємства/бізнес можуть знизити витрати за рахунок економії енергії? І головне – як забезпечити сталість сектору під час та після перемоги України?

Ми зібрали головні тези-відповіді на ці запитання від топ-спікерів вебінару.

Ярослав Демченков, заступник Міністра енергетики України з питань європейської інтеграції розповів про нюанси нового закону:
«2022 рік був надскладний для енергетичної галузі. Наша енергосистема вирізняється централізованістю. Це робить її вразливою до викликів, коли живеш поряд з державою-терористом. Тому Президент України оголосив курс на децентралізацію енергосистеми – це правильно, бо це – про безпеку постачання. Ми маємо комбінувати в майбутньому базову потужність та інші децентралізовані джерела постачання.

Бізнес та підприємства вже відчули значний тиск на свою діяльність через відключення електроенергії. Якби такі підприємства мали власну генерацію енергії за допомогою сонця чи вітру, вони були б більше захищені. Але це також гарантія їхньої енергетичної безпеки і через 2, 3 та 10 років. Тобто, це інвестиція у довгострокову історію.

По-друге, якщо ви експортує якусь продукцію в ЄС, то карбоновий слід у ланцюжку виробництва впливатиме на конкурентоспроможність вашої продукції в майбутньому.

Отже, чистий зелений енергомікс – це конкурентоспроможність вашої продукції.

І третє. Стимулюючи розвиток ВДЕ в Україні, маємо враховувати попередній досвід. Потрібен такий механізм, який би дозволяв уникнути зростаючого тиску на тариф оператора системи передачі та відповідно витрат усіх споживачів.

За сукупності усіх цих факторів ухвалення закону про Net billing – дуже потрібний механізм для руху вперед.
За цією моделлю споживач, який встановив установку з ВДЕ, отримує грошовий депозит. Туди накопичуватимуться кошти за відпущену в мережу надлишкову енергію (по ціні, що склалася на ринку). А далі за ці гроші можна оплатити спожиту електричну енергію з мережі інших виробників за потреби.
Ще серед плюсів такої схеми для підприємств, що споживач не платитиме мережеві тарифи, оскільки споживає електроенергію з власної електростанції. Ця економія є гарним стимулом для встановлення власних електростанцій.

Більш того, собівартість власної електричної енергії може бути навіть нижчою ніж на ринку.
За орієнтовними підрахунками Міністерства, термін окупності сонячних електростанцій, встановлених підприємствами за моделлю Net Billing, при поточних ринкових цінах на електричну енергію становитиме 5-7 років.

Окупність в першу чергу забезпечуватиметься за рахунок споживання власної електроенергії. Додатковим джерелом надходжень буде відпуск надлишків виробленої електричної енергії в мережу. Чим більше підприємство заміщуватиме власне споживання, тим меншим буде термін окупності.

В умовах війни Міненерго зробило все можливе для забезпечення функціонування існуючих ВДЕ проектів з урахуванням їх особливостей. У минулому році було погашено практично всю заборгованість перед виробниками за 2020-2021 роки.

Водночас, якщо ми говоримо про вартість залучення коштів для будівництва нових зелених електростанцій, то тут грає роль ряд факторів, які не залежать від Міненерго. Це і облікова ставка, яка затверджується НБУ, і ризики пов’язані із військовою агресією рф тощо.

Разом з тим, Міненерго й надалі в межах своїх повноважень буде працювати над підвищенням інвестиційної привабливості галузі ВДЕ».

Андрій Гунько, PhD, координатор проекту «Найкращі доступні технології та методи управління (НДТМ) для України», GIZ, ознайомив з реформою промислового забруднення в контексті вступу України в ЄС та підтримки реформи урядом Німеччини.

«Реформа почалась у 2018-му році і її суть полягає в тому, щоб контролювати та зменшувати рівень промислового забруднення від найбільших підприємств-забруднювачів. Це, в першу чергу: енергетика, металургія, цементне виробництво, скло, хімія, харчові підприємства та найбільші агропідприємства по вирощуванню тварин.

Для регулювання даної сфери в Європейському Союзі використовують Директиву 2010/75ЄС, що діє з 2010 року та яка прийшла на заміну попереднім директивам ще з 90-х років.

Принцип Директиви ґрунтується на застосуванні:

• Інтегрованих дозволів на забруднення;
• Найкращих доступних технологій і методів управління (НДТМ).

Реалізація реформи в Україні має два позитивні аспекти: перший – це зручність для великих промислових підприємств в отриманні одного дозволу на викиди забруднюючих речовин замість того щоб отримувати три різних, плюс ще ті дозволи, які не до кінця регулюються в українському законодавстві, наприклад, на шумове забруднення, теплове, світлове та інше. Цей дозвіл безстроковий, він надається в країнах ЄС уповноваженим органом, в нашому випадку це Міндовкілля. Громадськість, яка проживає на територіях, які забруднюються, має безпосередню участь у процесі надання дозволу. Другий позитив – підприємство має свого роду план модернізації відповідно до принципів і вимог НДТМ на наступні роки і постійно повинно прагнути до зменшення рівня промислового забруднення.

Проєкт, який я представляю, – це проєкт уряду Німеччини, який підтримує Міндовкілля в реалізації даної реформи з 19-го року і він має завершуватись в липні цього року, але у зв’язку з війною буде продовжено на півтора роки для того щоб завершити усі компоненти.

Серед компонентів є розробка профільного законодавства, створення ІТ-системи видачі цих інтегрованих дозволів онлайн та грантову підтримку кількох підприємств в Україні, які першими будуть використовувати Найкращі доступні технології».

Сергій Поровський, Головний експерт з питань фінансування та політики енергоефективності, UNIDO, підкреслив, що з точки зору технічної допомоги на відновлення України важливим було б її направлення на реалізацію так званих «інтегрованих рішень (integrated solutions)»: енергоефективність + ВДЕ + системи накопичення + smart grid. З боку держави важливим є надання підтримки розвитку таких інтегрованих рішень, а щодо розвитку ВДЕ для власних потреб включно для МСБ – вирішення питання щодо підключення до мереж.

UNIDO, безпосередньо Департамент Енергетики, розглядає підтримку розвитку інтегрованих рішень у рамках ініціативи Deep Decarbonization of Industry та підкреслює, що реалізація таких програм матиме потужний ефект не тільки на енергетику, але й економіку / сталий розвиток бізнесу, та зниження викидів СО2екв/попередження змін клімату.

«Ми сподіваємось, що наш досвід з запуском гарантійних інструментів – Фонду гарантування кредитів для підприємств на енергоефективність – буде корисним для збільшення допомоги реальному сектору економіки на реалізацію інтегрованих рішень», – зазначив пан Поровський.

Олександр Ісай, Керівник Київської філії ALTEK – найбільший імпортер, виробник та розробник обладнання для альтернативної енергетики в Україні акцентував увагу на ролі сонячної енергетики для окремого підприємства та України в цілому на прикладі реалізованих бізнес-кейсів сонячних електростанцій.

Джерело @
mind.ua