Navchas

Усі люди різняться між собою. Одні мають білий колір шкіри, інші – чорний або жовтий. Одні люди високі, інші – невисокі. Одні стрункі, інші – повні. Кожен  звертає увагу на відмінності, але це не означає, що хтось є кращим за інших. Хоча в історії є чимало випадків, коли певні особини лише через колір шкіри чи соціальне походження принижували інших, вважали їх гіршими за себе.

Пізнавальне заняття про те, як завжди залишатися людиною і не піддаватися емоціям принизити когось та вміти дати гідну відсіч потенційному психологічному агресору, провела для своїх вихованців з гуртка «Козачата» керівник Лариса Хаща.

Мотивацією до булінгу, або цькування, стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Пані Лариса розповіла своїм юним гуртківцям про форми шкільного булінгу, які можуть бути різними. Це – систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини); задирство; фізичні й психічні приниження; різного виду знущання; бойкот та ігнорування; псування особистих речей тощо.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються. Хулігани (булери) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній “винахід” — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

Для підкріплення розуміння дітками поняття булінгу Лариса Михайлівна використала ігрову вправу “Так” – “Ні!” .  А ще пояснила юним козачатам, що добро завжди приємніше робити, ніж якісь капості. Тому що агресія в підсумку завжди повертається до того, від кого вона виходить. І чудово, якщо діти змалечку зрозуміють цю просту істину.