Navchas

Окремі роботодавців через введення в Україні воєнного стану звертаються до Управління Держпраці із запитаннями, чи можуть вони у зв’язку з цим з власної ініціативи звільнити своїх найманих працівників. З цього приводу перший заступник начальника Управління Держпраці  у Закарпатській  області Василь Грицик повідомив:

«Звільнення працівників за ініціативою роботодавця з підстав запровадження воєнного стану не допускається і буде кваліфікуватися як грубе порушення законодавства про працю, за що статтею 172 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність».

Водночас посадовець зауважив, що у теперішніх умовах роботодавці мають використати  всі механізми, встановлені чинним законодавством, для того, щоб зберегти за своїми працівниками роботу. Він також вказав на окремі правові норми.

Так, відповідно до положень статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»,  на час воєнного стану може бути запроваджено трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану. Такі громадяни  виконуватимуть роботи, що мають оборонний характер, а також з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, або будуть залучені до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення і не потребують,  спеціальної професійної підготовки.

Якщо виникла загроза для життя і здоров’я працівників, внаслідок чого вони не можуть доїхати до роботи,  то в такому випадку роботодавець може встановити дистанційний режим роботи, а у разі неможливості – оголосити простій. Також працівників можна відправити у невикористану відпустку або за їх бажанням надати відпустку без збереження зарплати. 

 Дистанційна робота

Якщо працівники не можуть доїхати на роботу, але специфіка їх обов’язків дозволяє виконання роботи дистанційно, то можна перевести їх на дистанційну роботу. Це передбачено ч. 11 ст. 60-2 Кодексу законів про працю України. Для переведення працівників на дистанційну роботу, працедавцю достатньо видати наказ.  В наказі слід також вказати контактні номери телефонів відділу кадрів та безпосередніх керівників з якими можна зв’язатися у разі виникнення екстреної ситуації. Ознайомити працівників з наказом можна через е-пошту.  

 Простій

Для працівників, які не можуть працювати дистанційно, слід оголосити простій. Простій оплачується в розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ч. 1 ст. 113 КЗпП).

Відпустки

Якщо працівники не можуть працювати дистанційно, але не хочуть втрачати зарплату, їм можна оформити невикористані щорічні або соціальні відпустки. Також можна запропонувати працівникам оформити відпустку без збереження зарплати. При цьому слід наголосити, що примусове відправлення працівника у відпустку без збереження заробітної плати не допускається та вважатиметься  порушенням трудового законодавства

Відсутній зв’язок з працівником

Якщо не можна зв’язатись з працівником, який не прийшов на роботу, через відсутність зв’язку або з інші причини, потрібно табелювати відсутність кодом «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин»).

Мобілізація

Щодо мобілізованих працівників, то стосовно цієї категорії працівників поширюються гарантії, встановлені статтею 119 КЗпП. Тобто за ними зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.