У ДП “Міжгірське лісове господарство” ціле сузір’я династій

4 місяці ago admin 0

З-поміж колективів верховинського краю, які по праву і з гордістю можуть похвалитися великою кількістю родинних поколінь, котрі трудяться пліч-о-пліч або успадкували професію старшини, безумовне лідерство посідає ДП “Міжгірське лісове господарство” – хоч нанизуй одну до одної династії.

Приміром, Юрій Атаманюк – лісничий Лопушнянського лісництва, а його син Василь – Майданського. Дружина і мати Марія трудиться бухгалтером Верхньобистрянського лісництва. Дмитро Микулин теж лісничий Ізківського лісництва, а його син Євген – інженер із захисту лісу підприємства. У тандемі працюють Яреми: батько Іван провідним інженером з рекреаційного благоустрію і лісових культур, а син Сергій – провідним інженером із захисту лісу – начальником виробничого відділу. До речі, дід Микола Ярема, маючи освіту чеської школи лісівників, був лісником Колочавського лісництва.

Поряд сумлінно виконують свої службові обов’язки Миляни: мати Ганна – головний економіст державного підприємства, син Роман – головний механік транспортно-ремонтного цеху. У сімейному держлісгоспівському дуеті Фіцколинці. Чоловік Іван – провідний мисливствознавець, а дружина Марина – секретар ДП.

Чимало сформувало з теперішнього покоління свій вибір професії під впливом старшини. Як, скажімо, естафету батьків, на жаль вже покійних, котрі практично все своє трудове життя віддали колишньому флагману промисловості Міжгірщини – потужному лісокомбінату, перейняли головний мисливствознавець ДП “Міжгірське лісове господарство” Іван Орестович Задорожний і лісничий Вучківського лісництва Андрій Михайлович Романишин.

Подібна обставина спонукала до праці на “зеленій ниві” і лісівника Міжгірського лісництва Василя Стеця, який після закінчення Хустського лісотехнікуму вже десять років на стражі “карпатського золота”. Пишаючись своїми предками, сповіщає, що лісівниками були батько Василь, дідо Михайло та ще стрий Дмитро.

Не кажучи вже проте, що теперішній керманич держлісгоспівців – директор, заслужений лісівник України Петро Бойко, який родом з Надвірнянщини (Івано-Франківська область), теж має лісівницьке коріння. Рядовими, але працелюбними були за праці в “зеленому цеху” його батьки. В Микуличанському лісництві Делятинського лісокомбінату батько Юрій Юрійович кіньми трелював деревину, а мати Ганна Михайлівна була сезонною робітницею цього підрозділу. Петро Юрійович переїхав на Міжгірщину у 1998 році, продовживши свою діяльність спочатку в якості лісничого Ізківського лісництва, потім був інженером із захисту лісу, головним лісничим, а наприкінці цього травня призначений директором підприємства.

— Всіх династій підприємства не так і просто перерахувати, які своїми наполегливими трудовими діями примножують здобутки колективу, каже Петро Юрійович. — Скільки їх, наприклад, в одному лиш Ізківському лісництві, де починав трудитися на “зеленоокій” Міжгірщині. Кожна з них заслуговує увагу. Взагалі то, династії – добра справа, бо тоді є можливість переймати або обмінюватися цінним професійним досвідом.

На знімках: директор ДП “Міжгірське лісове господарство”, заслужений лісівник України Петро Бойко представляє старшу гвардію колективу, а лісівник Міжгірського лісництва Василь Стець – молодше покоління.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

З-поміж колективів верховинського краю, які по праву і з гордістю можуть похвалитися великою кількістю родинних поколінь, котрі трудяться пліч-о-пліч або успадкували професію старшини, безумовне лідерство посідає […]