Navchas

19 грудня на сцені Закарпатського муздрамтеатру ім. Братів Шерегіїв в Ужгороді відбувся допрем’єрний показ різдвяної феєрії «Коли звізда ясна…» за твором Олександра Гавроша «Різдвяний песик», а 22 грудня – прем’єра.

Її поставив головний режисер Закарпатського театру драми й комедії з Хуста В’ячеслав Давидюк. Був аншлаг, оскільки звезли діток із районів, які опісля йшли на церемонію запалення вогнів обласної ялинки на площі Народній. За пів години до початку відбулася пресконференція за участю автора та директора «шерегіївського» театру Василя Марюхнича (режисер приїхати не зміг через концерт у Хусті). О. Гаврош зазначив, що хотів написати різдвяну історію Закарпаття, оскільки у світі вони популярні, їх багато, а ми своєї не мали. «Це не «Рукавичка», де бігають Жабки-Мишки. Це – серйозна казка, й для дорослих зокрема, – каже автор. – Адже вертеп – світ небесний, земний і підземний, що не так уже й легко втілити». Назвали різдвяну феєрію «Коли звізда ясна…», бо ця колядка побутує тільки в нашому краї. Олександр зізнається, що це була «спроба створити щось закарпатське». «Різдво в нас дуже шанують. Тому ідея п’єси – популяризувати звичаї, традиції, які відходять. Хочеться, аби діти бачили їх і в театрі також, розуміли, що це круто, модно», – резюмує.

Натомість Василь Марюхнич зізнався, що для нього п’єса – особиста історія. «Зазвичай перед сном читаю доньці, зокрема «пройшли» й «Різдвяного песика». Їй тоді було п’ять років, і ця казка здалася дуже такою, знаєте, щемливою. Тому після нетривалих перемовин вирішили взяти її в репертуар і запросили В’ячеслава Давидюка».

Перед показом вийшов Миколай (актор і режисер Василь Шершун) із ангелом, поговорив із дітьми. Сама ж вистава тривала 45 хвилин, як шкільний урок. Гарні декорації, освітлення, музичне оформлення. Задіяні як досвідчені актори, так і студентки кафедри сценічного мистецтва Ужгородського інституту культури та мистецтв, котрі ходили на сцені із зіркою колядувати. Співали «Коли звізда ясна…». Легка різдвяна історія. Все ж мені бракувало чогось власне нашого, діалекту також. На що О. Гаврош парирував: «Закарпатська вистава, бо написана закарпатцем про Закарпаття. А мовні експерименти в дитячій п’єсі недоречні. Та й узагалі, сцена має бути зразком високої культури мовлення».

Оксана Штефаньо