Друзі, #закарпатські_лісівники презентують сьогодні найпотужніший відеоматеріал – реаліті про роботу лісових господарників, яке спрямоване на аудиторію різного віку і статі.
Мета проекту – показати лісове господарство Закарпаття з іншого боку, показати лісівників, їх буденність, хобі та закохати в Закарпаття не тільки туристів та місцевих жителів, а всю Україну.
Кожен зможе побачити Срібну Землю та помандрувати прямо не виходячи з будинку, з екрана телефона та телевізора, ютуб канала, щоб потім прийти в гості до лісівників або разом відправитись у мандри, щоб відчути ліс та природу, яскраві картинки та приклади життя лісівників бік-о-бік з живою природою.
Ведучий Andrij Bilkanych в гостях у Галини Заяць, лісівнички ДП “Великоберезнянське лісове господарство”, ,
Костринське лісництво знаходиться на мальовничій Великоберезнянщині. Очолює його жінка лісничий Галина Заяць. Як сама розповідає, те що буде лісівником знала ще з шкільних років, адже родина з діда-прадіда була професійно пов’язана з лісовою галуззю. Врешті, разом із своєю сестрою, вступила до Львівського лісотехнічного інституту. На другому курсі вийшла заміж. Після закінчення у 1988 році повернулася додому та почала працювати у Жорнавському лісокомбінаті майстром лісу по лісокультурних роботах. Після його розпаду з 1999 року працює лісничим Костринського лісництва Великоберезнянського держлісгоспу. Працювати у лісовій галузі та бути лісівником, Галина Заяць не вважає героїчним вчинком для жінки. Однак будучи лісничим останні 20 років, фізичні навантаження відчувала на собі неодноразово.
Особливо це пов’язано із надзвичайними подіями. До прикладу, лісовими пожежами, які повністю лягають на плечі лісівників. Крім організаційної роботи, часто доводиться долати не один десяток кілометрів та брати ситуацію у власні руки. Так як Костринське лісництво знаходиться на території Ужанського національного природного парку, лісозаготівельні роботи тут не проводяться. Натомість лісництво стало одним із донорів лісових саджанців Великоберезнянського лісгоспу, а лісничий Галина Заяць справжнім господарником.
На лісонасінневій ділянці сьогодні ростуть понад 200 дерев дугласії. Посадили їх тут ще на початку 20 ст. коли Закарпаття входило до Австро-Угорської імперії. Хвойне дерево росте у Південній Америці та Азії. Однак завдяки таким насадженням та сприятливому для неї кліматі, дугласія добре прижилась й у карпатських лісах. Дерево може сягати більше 80 м. та до трьох метрів у діаметрі. Та навіть після важкого трудового дня, жінка не забуває про любов до природи. Біля дому, Галина Михайлівна створила справжній витвір мистецтва. Своєрідний парк різних порід дерев та кущів милує око перехожих та самих господарів. А минулого року лісівничка, разом із колегами, поїхала в країни Західної Європи, для обміну досвідом.
Там побачила свої декоративні дерева, які люди вправно підстригають у різні форми. Тому вирішила урізноманітнити й свій невеликий парк. Догляд за своїм парком жінка проводить, як після так й до роботи. У селі, де проживає Галина Заяць, її знають добре. Сама розповідає, односельчани розуміють її роботу, однак це на жаль не скажеш про всіх. Сьогодні на лісову галузь з боку людей ллється багато негативної критики, які не мають під собою жодних доказів. Тому Галина Михайлівна радо дискутує на цю тему із кожним, аби переконати в протилежному. Варто додати, сьогодні у структурі лісових господарств, підпорядкованих ЗОУЛМГ працюють три жінки-директори лісогосподарських підприємств, дві жінки лісничі та десятки працівниць лісової галузі на інших посадах.
Друзі, #закарпатські_лісівники презентують сьогодні найпотужніший відеоматеріал – реаліті про роботу лісових господарників, яке спрямоване на аудиторію різного віку і статі. Мета проекту – показати лісове господарство Закарпаття з […]
