Navchas

Ще одну Людину-легенду, Людину-епоху втратили Ужгород, Закарпаття й Україна – на 97-му році не стало народного артиста, хореографа, Почесного громадянина нашого міста Михайла Львовича Суслікова.

Митець родом із Вінниччини, він відомий світу як творець, постановник танців, хореографічних полотен із закарпатським колоритом. Не на ім’я та по батькові, не вчителем називали його сотні вихованців, а Батя – бо йшли до нього як до батька за порадою і розрадою, він вирішував різні проблеми свої учнів, навчав не лише танцювати – жити. Чимало представників кількох поколінь його вихованців теж стали відомими хореографами, створили колективи, працюють із дітьми. Серед них, скажімо, донька Людмила Петрецька, під керівництвом якої зразковий дитячий ансамбль «Веселка» навесні цього року відзначав 25-річчя діяльності, керівник лауреата міжнародних нагород – студії сучасного танцю «Бліц» – Олена Камінська.

Понад півстолітня слава у найвідомішого дітища Михайла Суслікова – ансамблю «Юність Закарпаття». Відібрали 70 учасників, перша репетиція відбулася у вересні 1961 року.

Із «Юністю Закарпаття» Михайло Львович поставив більше сотні танців, крім закарпатських та українських – також чеські, угорські, словацькі, румунські, аджарські, грузинські, єврейські, циганські. Особливу славу приніс йому танець «Бокораші», створений за натхненням від однойменної картини Йосипа Бокшая. «Юність Закарпаття» знали не лише на теренах СРСР, а й у Канаді, Італії, Франції, Анголі, Угорщині, Румунії, Югославії, Польщі та у багатьох інших країнах.

За майже століття свого життя Михайло Львович побував на передовій, поруч із лінією фронту складі Запорізького обласного музично-драматичного театру, практично упритул бачив радянського диктатора Йосипа Сталіна, зустрічався з Микитою Хрущовим та угорським президентом Яношем Кадаром, дружив із художнім керівником, головним диригентом  хору ім. Верьовки Анатолієм Авдієвським, видатним Павлом Вірським. Колись танцював у парі зі ще однією гордістю нашого краю – народною артисткою, теж Почесним громадянином Ужгорода Кларою Балог, із якою Закарпаття попрощалося трохи більше як місяць тому…

Ужгородський міський голова Богдан Андріїв, депутати, виконком та колектив Ужгородської міської ради висловлюють щире співчуття рідним та близьким, друзям і вихованцям Михайла Львовича.

Батя назавжди залишиться яскравою сторінкою в історії Ужгорода. Колись, у 2007 році, в інтерв’ю газеті «Ужгород» Сусліков сказав: «Так, усі мої танці веселі та оптимістичні. Лише в елементах може прозвучати мінор. Червоною ниткою через них проходить світло, сонце, радість життя. Перемога над злом, над темними силами – ось те, що я хочу показати танцями»…

Вічна пам’ять!