Navchas

Театр ім. Шерегіїв закрив календарний ковідний 2020-й рік виставою М.Фіщенка “Ідеальне весілля” за п’єсою Р.Гаудона.

Комедія про принципове неспівпадіння логіки чоловічої і логіки жіночої — цим і цікаве, драматичне, непрогнозоване співіснування двох істот з двох різних планет. Коли ж до того доєднується щось взагалі третє зайве (ірраціональна пристрасть), то психіатри взагалі ще не придумали відповідних термінів. Проте артисти все одно це зіграли. Шість персонажів (двоє чоловіків і чотири жінки) — як шість нот (сьомий — позасценічний батько нареченої). Історія, що народжується з анекдоту, переростає у просто таки божевільну вигадку трубадурів з ХІ століття (так Г.Грім називав кохання). Таке враження, ніби почав їсти легенький десертик для перекусу, а воно виявилося повною кулінарною несподіванкою, феєрією нових смаків.

Режисер примусив акторів стрибати вище голови і у прямому, і в переносному смислі. Інколи все це нагадувало комп’ютерну гру, де кожний персонаж демонструє все нові і нові незадокументовані можливості. При цьому сюрпризи вибухають ледве не щохвилини — починаючи від все нових і нових розкішних нарядів, кожний з яких сам по собі пісня (художник-постановник Л.Бєлая) до все карколомніших поворотів сюжету. При цьому спілкуються актори не тільки словами, а й танцями та пантомімою (хореографія Д.Сньозика).

Наречений і його дружба — два протилежні типажі чоловічої психології. Незворушний, нордичний Білл (Р.Дзуринець) і вибуховий Том (Д.Сньозик) — здається, ніби ролі спеціально написані саме для цих двох. Чергова історія Дона Кіхота і Санчо Панси, от тільки Дульсіней навколо них значно більше. Як вони змогли вижити у цій дружбі-війні — загадка для них самих.

Покоївка (все відбувається у лондонському готелі) Джулі (К.Білак) — чи не найбільш закарпатський з усіх образів. Її енергетика просто фонтанує, гейзером б’є навсебіч. Вона відіграє функцію такого собі “бога з машини”, крутить і чоловіками, і жінками. Водночас це камертон, що настроює на відповідний лад усіх інших персонажів.

Ексцентрична наречена (О.Смоляр) — це вибух емоцій. Тинейджерка, що бавиться у дорослу жінку-вамп. Із тих, хто полюбляє гратися у ляльки на гроші, і на цьому зуби з’їв. Мисливиця за усім ексклюзивним. Вічна переможниця — навіть якщо для цього доводиться переформатувати весь світ заново.

Загадкова Джуді (А.Сньозик) — спокійна сила з термоядерним зарядом усередині. Вона якось так непомітно поступово перебирає на себе основну увагу. Це втілення якогось східного єдиноборства, де слабкість перетворюється на запоруку перемоги.

Мати нареченої (С.Мавріц) довершує комічний секстет, надає йому необхідної повноти. Здатність актриси докорінно перевтілюватися при кожній новій появі на сцені просто вражає. Саме вона остаточно зв’язує всі ниточки в єдине макраме.

У фіналі ловиш себе на думці, що актори таки виконали саме те, чого ти від них хотів, доштовхали м’яча до воріт і забили гол. Причому навіть не один.

На прем’єрі був присутній екс-міністр П.Клімкін, що відзначив далеко не периферійний характер колективу. Також на сцену викликали депутата облради В.Чубірка, який фінансово підтримав постановку.

Ущерть заповнений (окрім карантинних місць) зал влаштував справжню прикінцеву овацію. Вистава того варта. У наші складні часи публіка спрагла позитиву, доброго слова, непідробної радості і високих почуттів — саме це випромінювалось у глядацьку залу. То ж під час перегляду переживаєш геть увесь спектр можливих людських емоцій, виходиш буквально притлумленим.