Navchas

У сучасних умовах робота щодо повернення тимчасово вилученого майна є елементом захисту бізнесу. Чинним кримінально-процесуальним законодавством визначено статус тимчасово вилученого майна, передбачені гарантії його повернення особі, у якого його було вилучено. Практика свідчить про те, що ефективність повернення вилученого майна залежить від послідовного виконання комплексу заходів, про які буде зазначено в цій статті.

Яке ж майно має статус тимчасово вилученого?

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 167 КПК).

Тимчасово вилученим майном можуть бути:

• речі;

• документи;

• гроші;

• носії інформації;

• мобільні телефони;

• комп’ютерна техніка;

• обладнання;

• продукція;

• транспортні засоби.

Цей перелік не є вичерпним.

Рішення щодо вилучення майна приймає слідчий або прокурор, виходячи з визначених статтею 167 КПК ознак майна, а саме:

1) майно підшукане, виготовлено, пристосовано чи використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди;

2) майно призначалося (використовувалося) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) майно є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом;

4) майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке його було повністю або частково перетворено.

Згідно з приписами статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час затримання особи, під час обшуку, огляду.

Яке майно не має статусу тимчасово вилученого майна?

Кримінально-процесуальне законодавство прямо не розділяє майно на “вилучене” і “тимчасово вилучене”, при цьому визначаючи поняття і ознаки саме тимчасово вилученого майна.

Поряд із цим ч. 7 ст. 236 КПК встановлено, що предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Приписи цієї статті дають підстави дійти висновку про те, що є категорія вилученого майна, на яке не розповсюджуються приписи КПК щодо тимчасово вилученого майна, до якого можна віднести таке:

• майно, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання слідчим суддею

Прикладами прямого надання дозволу на відшукання є зазначення в ухвалі слідчого судді грошових купюр із зазначенням їх ідентифікаційних ознак, таких як серія і номер; зазначення мобільного телефону із зазначенням в ухвалі його IMEI; зазначення транспортного засобу з відповідним номером кузову.

Прикладом непрямого надання дозволу на відшукання є зазначення в ухвалі слідчого судді групової приналежності або родових ознак майна без їх ідентифікаційних ознак, а саме: комп’ютерна техніка; грошові кошти; первинна документація щодо взаємовідносин з контрагентами за 2024 рік.

• майно, яке вилучене законом з обігу

Прикладом такого майна є наркотичні засоби, зброя, боєприпаси, тощо.

Щодо майна, яке не має статусу тимчасово вилученого, не застосовуються положення КПК щодо тимчасово вилученого майна, які передбачають необхідність розгляду законності і обгрунтованості вилучення майна слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна.

Так, у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 178/1051/22 (провадження № 51-1873км24) висловлено правову позицію, відповідно до якої вогнепальна зброя та боєприпаси, які зберігаються без передбаченого законом дозволу, належать до предметів, які вилучені законом з обігу, а тому не можуть вважатися тимчасово вилученим майном і не потребують обов’язкового накладення на них арешту слідчим суддею.

Важливо зазначити, що за фактом будь-якого вилучення майна уповноважена особа складає протокол, в якому зазначає перелік вилученого майна (приклади: протокол затримання; протокол огляду місця події, протокол огляду; протокол обшуку).

Підстави повернення тимчасово вилученого майна

Майно повертається особі, у якої його було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадку незвернення слідчого, прокурора у визначений КПК строк із клопотанням про арешт майна;

4) у випадку нерозгляду слідчим суддею клопотання слідчого, прокурора про арешт майна протягом семидесяти двох годин з із дня надходження клопотання до суду;

5) відмова у задоволенні клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна;

6) у разі скасування арешту майна слідчим суддею;

7) у разі скасування арешту майна прокурором, одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження;

5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Алгоритм роботи з повернення тимчасово вилученого майна

1. Ознайомлення з протоколом, на підставі якого здійснено вилучення майна

Зі змісту протоколу отримаємо таку корисну інформацію:

• про орган, який здійснює досудове розслідування та у володінні якого перебуває вилучене майно;

• про номер кримінального провадження (за винятком протоколу огляду місця події, який може бути складений до внесення відомостей до ЄРДР);

• дата і час вилученням майна;

• перелік вилученого майна.

2. Визначення власника або власників вилученого майна

Під час здійснення огляду або обшуку виробничих або офісних приміщень представники органу досудового розслідування в більшості випадків не вдаються до оцінки правових підстав користування тим чи іншим майном, або підстав його перебування в приміщеннях підприємства.

На практиці може відбуватися так, що з одного приміщення вилучаються речі чи документи, які належать різним особам, у тому числі фізичним і юридичним.

Повернення майна за загальним правилом відбувається особі, у якої воно було вилучено. За таких обставин, після здійснення вилучення важливо визначити власника або законного користувача майна, а також прийняти рішення, хто буде відстоювати право на повернення вилученого майна.

3. Звернення до слідчого та прокурора з клопотанням про повернення майна

Частиною 5 статті 171 КПК визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом сорока восьми годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Клопотання слідчого, прокурора про арешт майна може бути направлено як засобами поштового зв’язку, або безпосередньо до канцелярії суду. Практика свідчить про те, що працівники суду не дуже сумлінно здійснюють виклик власників майна до суду, тому є ризик розгляду клопотання про арешт майна за відсутності представника власника майна.

Піісля спливу вищезазначених строків, не отримавши повідомлення про призначення судового засідання з розгляду клопотання про арешт майна, необхідно звернутися з письмовим клопотанням до слідчого, в якому зазначити про необхідність повернення майна у зв’язку зі спливом строків звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт, а також обґрунтовано заявити про незаконність і необгрунтованість вилучення майна.

Згідно з приписами статті 220 КПК таке клопотання повинно бути розглянуте слідчим протягом трьох днів з моменту подання.

Після подання клопотання події можуть розвиватись в таких варіантах:

• відповідь на клопотання не буде надана взагалі (є підстави для оскарження таких дій у порядку ст. 303 КПК);

• слідчий здійснить повернення вилученого майна або його частини (найменш вірогідний варіант);

• буде повідомлено про звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна;

• буде повідомлено про те, що вилучене майно передбачено ухвалою слідчого судді, у зв’язку із чим не є тимчасово вилученим, а також про те, що воно має значення для кримінального провадження та відсутні підстави для його повернення.

У будь-якому випадку, ініціатива щодо повернення майна повинна виходити від власника майна, оскільки з боку органу досудового розслідування ініціатива щодо повернення майна не проявляється.

4. Вирішення питання про арешт чи повернення тимчасово вилученого майна слідчим суддею

Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК).

Беручи участь у розгляді клопотання про арешт майна, слід приділити увагу підготовці до участі в такому судовому процесі, зокрема:

• ознайомитися зі змістом клопотання на предмет його відповідності приписам статті 171 КПК (якщо клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК, суд повертає його прокурору та надає час для усунення недоліків);

• ознайомитися зі змістом клопотання та оцінити зазначені в ньому підстави і мету арешту згідно з приписами статті 170 КПК;

• ознайомитися з обґрунтуванням необхідності арешту майна;

• підготувати та подати до суду письмове заперечення, в якому зазначити підстави незаконності і необгрунтованості вилучення майна;

• підготувати і надати на адресу суду докази, які спростовують доводи органу досудового розслідування.

Велика кількість клопотань про арешт майна розглядається за відсутності представника власника майна. Така ситуація може бути викликана як відсутністю належних відомостей про засоби зв’язку володільця майна, неналежним повідомленням володільця майна з боку суду, а також іншими причинами.

Крім цього, судова практика розгляду таких клопотань свідчить про недотримання слідчими суддями дводенних строків розгляду клопотань, у зв’язку із чим вирішення питання про арешт може затягнутися на значний період, який обчислюється місяцями.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

У разі задоволення клопотання про арешт майна власник майна має право на апеляційне оскарження судового рішення слідчого судді.

5. Апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна або про відмову в арешті

Приписами статті 309 КПК передбачено право прокурора і представника власника тимчасово вилученого майна на апеляційне оскарження рішення слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Окремо слід зазначити, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 6 листопада 2019 року у справі № 757/3471/17-к (провадження № 51-3836км19), якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

Також слід зазначити, що апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про відмову в арешті майна або про арешт майна не зупиняє її дію.

6. Звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна

Статтею 174 КПК передбачено право власника або володільця майна подати клопотання про скасування арешту майна в таких випадках:

• якщо володілець чи власник майна не був присутній при розгляді питання про арешт майна;

• якщо відпала потреба в подальшому арешті майна або він накладений необґрунтовано.

У першому випадку реалізація цього права здійснюється один раз шляхом звернення з відповідним клопотанням до слідчого судді або до суду.

У другому випадку кількість звернень до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту законодавством не обмежується. У цьому випадку є доцільним у клопотаннях про скасування арешту майна зазначати додаткові відомості, які вказують на відсутність потреби в подальшому арешті майна.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду, за участю ініціатора клопотання.

Слід звернути увагу на ту обставину, що згідно з постановою об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду “Щодо застосування п. 9 ч. 1 статті 309 КПК України у взаємозв’язку зі статтями 170, 173, 174 КПК України та неможливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про скасування арешту на майно та ухвал про відмову в скасуванні арешту на майно, кримінальне провадження” ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна та про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають.

7. “Реальне” повернення тимчасово вилученого майна

Залежно від обставин конкретного кримінального провадження та обставин вилучення майна, можна виділити основні напрями зусиль з фактичного отримання майна у володіння особи, у яко воно було вилучено:

• повернення майна, щодо якого слідчий і прокурор не звернулися із клопотанням про його арешт;

• повернення майна, щодо якого є судове рішення про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна або про скасування арешту майна.

Якщо мова йде про тимчасово вилучене майно (тобто не майно, щодо якого прямо надано дозвіл на вилучення або яке виключене законом з обігу), то в першому випадку неповернення вилученого майна свідчить про бездіяльність слідчого, яка оскаржується до слідчого судді шляхом подання скарги в порядку статті 303 КПК.

У тому випадку, коли слідчий суддя прийняв рішення про відмову в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, або скасовано арешт, у силу приписів статті 169 КПК, майно підлягає поверненню особі, у якої його було вилучено.

Обов’язок щодо повернення майна встановлений приписами КПК, але строки такого повернення є предметом зловживань і бездіяльності з боку правоохоронних органів.

У даному випадку доцільним є звернення до слідчого з клопотанням про повернення вилученого майна, із наданням копії відповідного судового рішення. Як зазначалося вище, таке клопотання повинно бути розглянуто слідчим протягом трьох днів.

У разі бездіяльності слідчого слід керуватися статтею 303 КПК і оскаржувати бездіяльність такого характеру шляхом звернення до слідчого судді.

Додатково, у випадку зволікання слідчим у вчиненні процесуальних дій з повернення майна, можна оскаржувати недотримання розумних строків прокурору в порядку, передбаченому статтею 308 КПК.

Сучасна практика повернення тимчасово вилученого майна підприємства може завдати значної шкоди, особливо коли йде мова про майно, без якого діяльність бізнесу є неможливою. Тому відстоювати свої права на майно слід ініціативно і наполегливо, використовуючи всі надані інструменти захисту.

Олександр Шевцов, радник ЮК «RIYAKO & PARTNERS», адвокат, керівник кримінальної практики

Джерело @

Liga.Zakon