Navchas

Компетентно розроблена та впроваджена система охорони праці є важливим елементом в управлінні підприємством, що спрямована на збереження життя, здоров’я та працездатності людини в процесі здійснення нею трудової діяльності.

Щодо нормативного врегулювання

Сьогодні діяльність у сфері охорони праці регулює значна кількість законодавчих і підзаконних актів України. Серед основних – Конституція України, яка гарантує кожному працівнику належні та безпечні умови праці, профільний Закон України “Про охорону праці”, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником із питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

На окрему увагу заслуговує Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, оскільки саме він регулює особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності і галузевої належності, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

Звернімо також увагу на Рекомендації Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду “Щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці” від 07.02.2008 р.

Особливу увагу варто приділити також Розпорядженню Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні та затвердження плану заходів щодо її реалізації” від 12.12.2018 р. № 989-р, яким визначені та затверджені принципи організації безпеки праці в Україні на основі ризикоорієнтованого підходу.

Щодо нових викликів

У складні часи повномасштабного вторгнення та “воєнної” економіки особливої значущості на підприємстві набуває наявність системи високих стандартів охорони праці й механізмів мінімізації ризиків, що пов’язані з організацією трудових відносин.

Це обумовлено насамперед викликами сьогодення, пов’язаними в тому числі зі значним нарощуванням кількості підприємств, залучених до сфери оборонно-промислового комплексу. Так, виходячи з інформації, наданої Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України, з 2023 року спроможності оборонно-промислового комплексу зросли втричі. До оборонної промисловості було залучено 500 компаній, з яких майже 400 приватних. Сферою діяльності яких серед іншого є авіабудування, виготовлення та обслуговування боєприпасів, високоточного озброєння, протиповітряна оборона, електроніка, індивідуальне спорядження, стрілецька зброя, суднобудування, сухопутна техніка й інше. Безумовним є те, що всі вказані вище виробничі процеси нерозривно пов’язані з наявністю ризиків та небезпек на робочих місцях і на виробництвах.

Окрім нових оборонних викликів, наша держава паралельно проходить процес інтеграції до європейської правової системи, імплементуючи власне законодавство до вимог та стандартів Європейського союзу. Такі паралельні процеси неодмінно впливають на український бізнес, у тому числі щодо забезпечення єдиного підходу до управління системою охорони праці та здоров’я відповідно до найкращих світових практик і вимог міжнародних стандартів.

Щодо управління ризиками у сфері охорони праці на підприємстві

Ризикоорієнтований підхід – це найефективніший спосіб інтегрування системи управління охороною праці в загальну систему управління підприємством.

Основою для розроблення заходів з охорони праці на підприємстві є нормативно-правові акти з охорони праці, у тому числі міжнародні та національні стандарти, інформація щодо оцінки ризиків підприємства з охорони праці, дані атестації робочих місць, результати дослідження умов праці, перевірки, приписи органів нагляду та контролю, протоколи внутрішніх перевірок, накази й розпорядження керівництва підприємства, ініціативи співробітників про поліпшення умов праці.

Управління професійними ризиками – процес визначення та здійснення роботодавцем заходів, спрямованих на створення безпечних умов праці шляхом запобігання професійним ризикам або зниження професійних ризиків до допустимого рівня.

Оскільки зобов’язанням роботодавця є забезпечення безпеки й охорони здоров’я працівників у кожному аспекті, пов’язаному з роботою, то і метою успішного управління системою охорони праці на підприємстві є грамотна побудова системи управління ризиками, що складається з таких етапів:

Прогнозування, ідентифікація та оцінка ризиків і небезпек виробничих процесів

– виявлення небезпек;

– визначення працівників (або інших осіб), які можуть зазнавати ризику через ці небезпеки;

– оцінювання відповідного ризику – якісне та (або) кількісне;

– розгляд можливості усунення ризику;

– якщо його усунути неможливо – прийняття рішення про необхідність запровадження подальших заходів із попередження чи зменшення ризику.

Дії за результатами оцінки ризику на робочому місці

– визначення можливості контролю ризику;

– наявні варіанти зменшення ризику;

– визначення пріоритетних заходів;

– покращення захисту, наданого працівникам щодо безпеки та здоров’я.

Моніторинг ефективності заходів

– запровадження процедур планування, організації та моніторингу заходів;

– періодичний перегляд захисних та профілактичних заходів;

– визначення причин виникнення небезпечних ситуацій;

– інформація як основа для перевірки та перегляду оцінки ризиків.

Перевірка й перегляд

– системний характер заходів із перевірки та перегляду оцінки ризиків;

– запобіжні заходи, здійснені для зменшення ризику;

– актуалізація та перегляд вихідних даних оцінки ризику;

– постійне вдосконалення існуючих умов безпеки праці та системи управління охороною праці.

Отже, підсумовуючи, варто зазначити, що діяльність без ризику у сфері охорони праці на підприємстві насамперед побудована на ефективних заходах управління ризиками, серед яких можна виділити такі:

– зменшення впливу ризику або небезпеки на робочому місці до прийнятного рівня або повне усунення його впливу;

– відокремлення ризику або небезпеки від працівників;

– здійснення заходів контролю за ризиками/небезпеками шляхом інформування, проведення інструктажів, тренінгів, заходів із підвищення знань у сфері охорони праці, забезпечення засобами індивідуального захисту тощо.

Вікторія Оцоколіч, експерт-аналітик

Джерело @

Ліга:Закон