Складення первинного документа не є беззаперечним доказом реальності господарської операції – ВС

1 рік ago admin 0

Наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту та витрат, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

До такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд ВС у постанові від 28 грудня 2022 року у справі № 520/1284/19.

Обставини справи

ТОВ звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що висновок контролюючого органу в акті перевірки про безтоварний зміст його господарських операцій є безпідставним, оскільки господарські операції мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку, які мають усі обов’язкові для таких документів реквізити.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що на господарські операції з контрагентами були оформлені окремі первинні документи без їх фактичного виконання для створення видимості реального здійснення операцій та правомірності формування позивачем в податковому обліку сум витрат та податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Апеляційний адміністративний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції та прийняв нову постанову про задоволення позову.

Позиція КАС ВС

Касаційним судом скасовано постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Визнаючи доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій, суд першої інстанції взяв до уваги такі обставини: відсутність у зазначених постачальників фізичних, технічних, технологічних умов, кваліфікованого персоналу, об`єктивно необхідних для вчинення господарських операцій з постачання товару на адресу позивача, зокрема, не подання зазначеними суб`єктами господарювання звітності, пов`язаної з використанням трудових ресурсів; не підтвердження факту транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання, приймання товарів, у зв`язку із відсутністю відповідних документів; відсутність сертифікатів якості або паспортів товару; за результатами аналізу інформації з ЄРПН придбання вказаними контрагентами-постачальниками товарів та послуг відповідної номенклатури по ланцюгу постачання не встановлено; згідно з даними з Єдиного реєстру досудових розслідувань контрагенти фігурують у кримінальних провадженнях.

Колегія суддів зазначила, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на витрати та/або податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками – постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на витрати та податковий кредит є безпідставною.

Враховуючи наведені обставини щодо характеру діяльності контрагентів та доступність цієї інформації в офіційних джерелах, стверджувати, що позивач проявив належну обачність при виборі цих контрагентів, а також що у позивача не було обґрунтованих підстав сумніватись у добросовісності зазначених суб`єктів господарювання, не можна.

Касаційний адміністративний суд резюмує, що наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту та витрат, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентами з огляду на відсутність у них матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з ЄРПН; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагентів, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань.

Джерело @
Ліга:Закон