Navchas

Православна Церква України на своїй сторінці у Facebook роз’яснила питання чи правильно підставляти другу щоку і підкорятися кривднику.

Помилково дехто вважає, що Біблія і християнська віра загалом – суто пацифістські та закликають лише до смирення, терпіння і підкорення тим, хто сильніший. На підтвердження цього часто згадують слова Господа нашого Ісуса Христа, які Він промовив під час Нагірної проповіді: «Якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу» (Мф. 5: 39). Але вирвані з контексту, в інших історичних умовах вони спотворюють істинний сенс, який в них вкладав Господь.

Ба більше, читаючи Біблію далі, в Євангелії від Іоана, знайдемо іншу ситуацію, коли Господь Ісус Христос, зазнавши несправедливої наруги, відмовився підставити другу щоку і засудив дії кривдника. Так, коли слуга первосвященника вдарив Його по щоці: «Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене?» (Ін. 18: 23). Тож, Він не став мовчки терпіти несправедливість, не підставив другу щоку, а зупинив нападника.

Відмовою підставити другу щоку Ісус Христос, по-перше, продемонстрував свою невинність у звинуваченнях, відтак давши зрозуміти, що Він не заслужив подібного ставлення (адже у давніх євреїв нанесення удару долонею по одній щоці, а потім тильною стороною долоні по другій щоці було найвищою формою демонстрації зневаги). І, по-друге, Спаситель показав, що не погоджується з несправедливим звинуваченням, не підкорюється злу та насильству.

А як же тоді бути зі згаданою цитатою про праву і ліву щоки в Євангелії від Матфея (Мф. 5: 39), де Господь, навпаки, радить підставити обидві під удар? Тут варто знати про те, що понад 2000 років тому у древніх євреїв існував такий спосіб публічного покарання. Якщо людина була винною в чомусь, погоджувалась зі звинуваченнями, то мала смиренно підставити спочатку одну, потім іншу щоку для ляпасу. Цим вона демонструвала, що визнає свою провину і покірно приймає це принизливе покарання за свій поганий вчинок. Тобто, так Спаситель говорив лише про ту ситуацію, коли людина справді повинна в чомусь, і щоб засвідчити своє покаяння, вона має визнати свою провину – тобто, не продовжувати далі чинити зло, відкидаючи правду й обманюючи інших, а присікти його своїм смиренням і визнанням провини.