Navchas

Учора заслуженому артистові України Ярославу Мелецю виповнилося красних 75 років. Корифея Закарпатського муздрамтеатру особисто привітав голова спілки театральних діячів України Богдан Струтинський, який відвідав ювіляра в Будинку ветеранів сцени у Коча-Заспі. Численні вітання лунали з різних куточків України і Закарпаття.

Народився Ярослав Антонович 18 серпня 1946 року в містечку Городок на Львівщині. До дванадцяти років виховувався бабцею Параскою, бо офіційного батька не мав, а мати  Марія після народження сина виїхала до Росії, де одружилася і створила іншу сім’ю. Важкі повоєнні роки, проведені з бабусею, яка вже на той час овдовіла, були для хлопчика наймилішими. Проте доля була занадто сувора для сироти. У 1958 році помирає бабця і опіку над восьмирічним Славком перебирає мамина сестра, неодружена тітка Ангеліна.

Ще за шкільною партою хлопчина захопився театром, переписував на уроках ролі і мріяв стати актором.  Навчався добре і грав у самодіяльному театрі. У 1965 році вступає у Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, витримавши серйозний конкурс. Вчиться з величезним ентузіазмом, розуміючи, що театр є справою його життя. Під час навчання заприятелював з ужгородцем Тарасом Гарагоничем, який став йому другом на все життя.

У 1969 році випускник із дипломом «актора драми» високої міцної статури запрошений в Черкаський обласний муздрамтеатр, де відразу активно задіюється в репертуарі. У 1973 році переходить на роботу в Тернопільський обласний муздрамтеатр імені Тараса Шевченка, яким у той час керував народний артист України, відомий актор і режисер Ярослав Геляс.

У 1974 році Ярослава Геляса запрошують стати головним режисером Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру. До Ужгорода він приїжджає з кількома провідними акторами тернопільського театру, серед яких і Ярослав Мелець. Починається зоряний час артиста. Він виконує чимало головних ролей у виставах «Отелло» Шекспіра, «Украдене щастя» Івана Франка,  «Дон Карлос» Шіллера , «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького, «Жменяки» Михайла Томчанія тощо. У 1992-1994 роках недовго працює у Львівському театрі Прикарпатського військового округу, а з 1994 року знову повертається в Закарпатський муздрамтеатр, в якому пропрацював майже півстоліття. 

У 2001 році перший із закарпатських акторів отримав Всеукраїнську премію імені Марка Кропивницького Національної спілки діячів України. У 2004 році нагороджений обласною театральною премією імені братів Шерегіїв за високохудожнє втілення сценічних образів у виставах «Окей, Мойшо» за Шолом-Алейхемом  та «Покаяння» за О.Духновичем. У 2007 році  удостоєний звання «Заслужений артист України».

Репертуарний лист Ярослава Мелеця включає до півсотні ролей. Він завжди був активно задіяний у виставах. Переграв чи не всю українську класику. Однією з кращих своїх останніх робіт вважає роль Гордубала у виставі «Гордубал» режисера Василя Шершуна за романом Карела Чепека.

На жаль, здоров’я актора в останні роки похитнулося, і в 2018 році він змушений був попрощатися зі сценою. Того ж року переїхав у Будинок ветеранів сцени у Кончі-Заспі під Києвом, де проживає і досі. (Актор не був одружений і власної сім’ї не створив).

Ярослав Мелець завжди вирізнявся громадянською позицією — начитаний, вдумливий,  приязний і щирий у стосунках, справжній патріот України і театрального мистецтва, з великою відповідальністю до будь-якої справи, за яку береться, він належить до старійшин закарпатського театру, є одним із його корифеїв.

Колектив найбільшого театру Закарпаття приєднується до численних вітань ювіляра. З роси і води Вам, Ярославе Антоновичу, многая і благая літ!

Олександр Гаврош, завідувач літературно-драматичною частиною Закарпатського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені братів Шерегіїв