Navchas

Допоки молодший брат рятує у Карпатах туристів, старший боронить мешканців Воловеччини від пожеж та інших негараздів. Ось такий сімейний підряд з порятунку людей влаштували брати Яремчаки: Ігор працює пожежним-рятувальником державного пожежно-рятувального поста с. Нижні Ворота, а Вадим – начальником гірського пошуково-рятувального відділення с. Пилипець. Але розпочнемо за старшинством…

Першим на шлях рятування та допомоги людям ступив Ігор Яремчак. Після навчання у Львівському національному аграрному університеті та служби в Окремому президентському полку він повернувся додому, на рідну Воловеччину, де влаштувався до пожежно-рятувального підрозділу. Тут і служить вже впродовж 8 років.

Чим подобається? Відповідає одразу ж: «Люблю спілкуватися з людьми, допомагати їм та відчувати, що ти потрібний. Буває приїдеш на пожежу: все швиденько зробиш, а тобі ще й за рік після того будуть дякувати за врятоване майно та допомогу. Тоді на душі стає приємно від усвідомлення важливості обраного шляху. Пам’ятаю пожежу, яка виникла метрів за 300 від пожежної частини у с. Нижні Ворота. Горів хлів, який власники дворогосподарства переобладнали під лазню. І хоча за нашими мірками пожежа була не дуже масштабною, але господиня переймалась не на жарт, і аж поки ми не приборкали вогонь, не заспокоювалась. Цей жахливий випадок жінка пам’ятає й досі, тож коли зустрічає моїх батьків, щиро дякує їм за те, що виховали такого сина…»

Але дякують бійцям ДСНС не завжди. Буває що й кричать, намагаються повпливати на дії вогнеборців, дають «поради» що і як треба робити, бо їм же видніше, це ж в них горить. На щастя, в нашого супермена таких випадків, коли б громадяни перешкоджали, не виникало. А от на іншій зміні – бувало.

Зайнялось сіно під навісом на території одного з дворогосподарств у с. Лази. Коли бійці ДСНС прибули на місце, там вже було добряче народу: власники, сусіди, натовп спостерігачів. І усі одразу ж почали радити вогнеборцям куди треба бігти та що гасити першим. Власник палаючого сіна схопив пожежний рукав та почав тягнути його собі, а сусід, побоюючись що вогонь перекинеться на територію його дворогосподарства, намагався переманити вогнеборців до себе. Цілі сусідські війни влаштували із перетягуванням пожежного рукава… Але кожен пожежний по суті має бути трохи психологом: після твердих та чітких пояснень порядок було наведено і пожежа ліквідована з найменшими втратами.

Але найважчі спогади в Ігоря Яремчака про дорожньо-транспортні пригоди, що дуже часто виникають на одному із основних автошляхів країни – трасі Київ-Чоп, яка перевалами простягається Воловеччиною.

«Коли згадую автотрощі, на які довелось виїжджати, одразу ж у спогадах спливає запах крові. Він, під час ліквідації подібних подій, вражає, напевно, найбільше та запам’ятовується на все життя…»

Цей ефект називається феноменом Пруста, коли той чи інший запах формує асоціативну пам’ять та емоції, пов’язані з цим.

Один з таких складних виїздів закарбувався у пам’яті і понині. Тоді аварія трапилась на одному з перевалів, неподалік від Нижніх Воріт… ЇЇ учасниками стали три автівки: BMW, Mercedes-Benz Sprinter та Volkswagen.

«Незнайомі умови автошляху не зміг здолати 30-річний водій автомобіля BMW 7. За свою фатальну помилку він заплатив найдорожчим – власним життям. Тоді його тіло довелося вирізати із закривавленого авто дві години. Пасажир, на щастя, вижив, але діставали потерпілого також за допомогою спецінструмента, адже його затисло конструкціями понівеченого кузова іномарки. У подальшому ним опікувались лікарі екстреної медичної допомоги. Постраждав також і керманич іншого авто цієї трагічної ДТП: в чоловіка від пережитого стався серцевий напад».

Але як би дивно то не звучало, бувають і курйозні випадки на дорозі. Одного разу наш герой разом із колегами виїхав на ліквідацію наслідків ДТП із фурою, яка перекинулась у кювет. Прибувши, з’ясували: водій переплутав Прикарпаття із Закарпаттям та, звернувши не у той бік, на першому ж перевалі потрапив у халепу. Тирсоплити, якими був завантажений автомобіль, через неналежне кріплення з’їхали й перекинули кабіну у кювет, затиснувши водія всередині. Медики та поліцейські вдіяти нічого не могли, тож викликали рятувальників.

«Розгорнули цілу спецоперацію, адже хлопець при найменшому русі тулуба кричав та просив його не чіпати… Дістатись у кабіну не було змоги, а корисний час спливав… Залучили техніку дорожників, яка підтягнула кабіну, отож, ми таки змогли дістатись постраждалого й витягнути його з металевої пастки. Проте з’ясувалось, що травм чолов’яга не отримав, а волав через металеве кріплення від шторки. Останнє давило йому на поперек… страх має великі очі!»

Не лише ДТП виникають на дорозі, а й пожежі. Також біля Нижніх Воріт навесні загорівся автобус міжнародного сполучення Італія – Україна (Рим-Кривий Ріг). Добре, що пасажири та водій вчасно евакуювались, а вогнеборці прибули за лічені хвилини. Автобус та людські речі були врятовані від знищення. Здивовані таким швидким реагуванням та оперативністю, водій та громадяни ще довго дякували надзвичайникам за їхню роботу.

Коли питаєш в Ігоря Яремчака, чи не хотів би він помінятись із братом місцями та рятувати туристів у горах, супермен категорично і без вагань відповідає – ні!

«Якщо б ми з Вадимом сиділи тут поруч і в нас спитали, чи не хочемо ми працювати на місці один одного… Відповідь була б одноголосною – іншої роботи нам не треба!»

Тож так і продовжують брати берегти спокій громадян від вогню та нестандартних ситуацій у горах. А які ці ситуації бувають, читайте вже у наступних наших розповідях про суперменів ДСНС.

ГУ ДСНС України у Закарпатській області