Navchas

Інтерв’ю з лісівником Миколою Михайловичем Кіриком, який все своє життя віддав фаху за покликанням – служінню лісові.

Микола Кірик активний пропагандист і патріот посади лісничого, умілий організатор з активною життєвою позицією, грамотний фахівець, який понад 25 років віддано пропрацював на посаді лісничого Лютянського лісництва Великоберезнянського лісгоспу. Згодом на цій посаді працював його син, а тепер на благо лісу служить й онук.

Нині і в офісі лісництва, і довкола нього затишно і гарно і всі працівники зі словами вдячності про добрі справи згадують здобутки Миколи Михайловича. Лютянські охоронці лісу усвідомлюють, що в гірському селі небагато колективів виробничої сфери, тому мають тримати марку добрих господарів.

Микола Михайловичу, скажіть, скільки років Ви самі працювали у лісовій галузі? Для Вас це звичайна робота або справа життя?

– Народився у селі Люта, сам є вихідцем із простої бідної родини. У 1958 році поступив до гірсько-технічого інституту, спеціальність – інженер лісового господарства. Здобувши повну вищу освіту, пішов робити у лісову галузь у 1971 році. Проробив у лісі 26 років. Для мене ходити по лісах – це вже, можна сказати, спосіб життя і покликання. Але на роботі я виконував поставлені завдання, а за грибами-ягодами виходжу з рідними так само, як і всі – у вихідні навіть і тепер.

– Розкажіть будь ласка за свій стаж роботи, як за «совєтів» велося лісове господарство і як ведеться зараз…

– Нашої роботи не видно, але насправді вона ведеться планово. Лютянське лісництво нараховує 5200 гектарів, з них – 55% букові ліси. Рубки, які проводилися на території лісфонду – це були рубки головного користування, 2-х та 3-х прийомні. У той час був ще один вид рубок, про який пам‘- ятають тільки аксакали лісового господарства – котловинні. Вони були призначені для природнодного поновлення лісів. За рік при тодівшній владі ми рубали 27-28 тисяч кубоментрів лісу, з них головного користування – 18 тисяч кубометрів. Такий був порядок.

А як з повагою працівників лісового господарства, у лісівників був авторитет?

– Хочеться сказати, що відношення до працівників лісового господарства на той час і з боку держави і боку населення було більш поважним. Адже особливою заслугою лісівника є велика робота з лісовідновлення насаджень, формування молодих насаджень природного поновлення, зі створення лісонасіннєвих плантацій, збереження географічних культур та гасіння лісових пожеж. У лісівників був авторитет і надіюся, що скоро він повернеться.

А як рубали зараз і раніше, чи потрібно ліс рубати?

– На мою думку ліс росте, щоб ним користуватися. До нього потрібно ставитися дбайливо, його потрібно плекати і сповивати, як мати сповиває дитину. Треба робити відповідні догляди в молодняках, проводити санітарні рубки, для того щоб омолоджувати ліс. Тепер чомусь побутує думка в суспільстві, що зараз ліс рубають безсистемно, хто хоче, той рубає. Але я хочу запевнити, що зараз рубається лісу набагато менше, ніж раніше. Однак зараз питання збереження і охорони лісу приділяється набагато менше, ніж у минулі часи.

Раніше, до прикладу, приділялася увага будівництву гірських троп. Було таке, що тільки в нашому лісництві нараховувалося 45 кілометрів гірських троп. На той час наше лісництво потрібно було обійти гірськими стежками. Раніше ми саджали щорічно по 35-40 гектарів, у 1961 році засадили навіть 120 гектарів сінокосів молодими деревами. За лісом проводився 15-разовий уход. Перший рік – 5 разів, другий – 4, третій – 3, другий – 2 і останній 1 раз.

– Раз заговорили про зменшення об’ємів рубок у нинішні часи, чи можете Ви з упевненістю сказати, що всі ці вирубки не завдадуть шкоди природі і деревини вистачить ще нашим нащадкам, чи вистачить тих же дров населенню?

– Якщо говорити про питання забезпечення населення дровами і взагалі про працівників державної лісової охорони, то слід сказати, що на одному лісництві нас працювало 175 осіб. Все це були авторитетні працівники, з якими рахувалися. Всі працівники були забезпечені дровами, кожен працівник мав забезпечення 24 кубами дров на рік всього за 16 карбованців. Пригадую, були рознарядки завозити дрова по пільговим цінам і бідним родинам.

Щодо забезпечення, чи було передбачене державне фінансування на ведення лісового господарства? Сьогодні ж лісівники сплачують тільки податки, але фінансування з бюджету немає.

– На мою думку, раз ми державна лісова охорона, то має бути і відповідне забезпечення. Повинна бути достойна оплата праці, фінансування лісовідновлювальних робіт, закупівлі протипожежного інвентарю. Держава наша останнім часом мало уваги приділяє проблемам лісового господарства. А роль лісу безцінна. Не тільки нафта і газ дає країні валюту, але і деревина.

Моєю лісовою стежкою пішов і мій син і онук, які працюють у лісовому господарстві. До речі, онука теж здобула фах лісівника. Так утворилася ціла лісова династія. І я цим горджуся, що мої нащадки пішли по моїх стопах.

Ліс, він завжди прогодує, сильно багатим не будеш, а й з голоду не помреш, жити будеш так, вище середнього. Але це якщо працювати, працювати не покладаючи рук. Робота в лісі важка, вимагає великих фізичних зусиль. Ось раніше було: зробить людина злочин, суд його куди відправляє? На лісоповал, звичайно! А лісники працюють там добровільно, все життя. Робота ця неспішна, розмірена, вимагає особливого складу характеру. Результати праці видно не відразу, а через 30, 40, а при посадках дуба, і через 80 років. Сподіваюся, що наша розмова допоможе вибрати правильний курс на збереження лісової галузі в нашій країні.

Яким має бути сучасний лісівник? 

– Сучасний лісівник повинен бути освіченою, грамотною людиною. У своїй роботі лісівники широко використовують різну техніку, від бензопили і трактора, до сучасних комп’ютерів і новітніх програм КПК, квадрокоптерів, що використовують супутникові знімки і технології GPS. Головний об’єкт праці – це жива природа. Без знання біології та екології мешканців лісу, не можна в ньому працювати. Майбутнє за освіченими людьми.

Микола Михайлович, чи правильно зараз працюють ваші наступники?

– Зараз хороший колектив, який працює на совість. Щорічно проводиться чудова весняна акція «Майбутнє лісу у твоїх руках». Головне, що в ній бере активну участь молоде покоління, якому не байдужа доля навколишнього середовища. Працівники Лютянського лісництва залучають школярiв Лютянської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Під час проведення акцiї шкiльна молодь має змогу дiзнатися про нелегкий процес пiдготовчих робiт, якi передують безпосереднiй посадцi лiсу. Ці процедури не є легкими, оскiльки охоплюють ряд етапів: заготівлю насiння, пiдготовку до висiву і посiв у розсаднику, вирощування, доглядання, викопування сiянцiв і саджанців, садіння. Iншими словами, вирощування лiсу є своєрiдним «виховним» і водночас творчим процесом, який вимагає немало зусиль та клопотiв. Завдяки багаторічному і плідній праці колективу Великоберезнянського лісгоспу та всіх лісових господарства краю наші ліси сьогодні по праву є народним надбанням і гордістю нашої країни. Низький їм уклін і повага.

Пресслужба Закарпатського ОУЛМГ

Інтерв’ю з лісівником Миколою Михайловичем Кіриком, який все своє життя віддав фаху за покликанням – служінню лісові. Микола Кірик активний пропагандист і патріот посади лісничого, умілий […]