Navchas

Він без пафосу виконує свою роботу й не вважає її геройством. Хоча рік за роком рятує людські життя й майно від вогню. Він – командир відділення 14-ї державної пожежно-рятувальної частини, старший прапорщик Олександр Рудницький.

Олександр розпочав свій шлях в оперативно-рятувальній службі майже 20 років тому – у 2001-му. Друзі порадили йому спробувати себе в ролі пожежника – і закрутилося. Для початку слід було пройти спеціальне тримісячне навчання й опанувати різноманітні нормативи з пожежно-стройової підготовки. І не все вдавалося з першого разу: «Є у нас норматив такий, саморятування. То треба по мотузці спуститися з вікна четвертого поверху. Коли перший раз виконував, досить складнувато було переступити з вікна. Але то тільки першого разу, а на другий-третій раз уже не задумувався», – згадує пан Рудницький.

Навчання не пройшло даремно – з Олександра вийшов першокласний пожежник. Він запевняє – коли став до роботи, жодних труднощів не виникало, все йшло «саме собою». Хоча перша ж пожежа викликала сплеск адреналіну: «Це була ДТП. Зі Сваляви їхала машина рембригади марки ГАЗ, яка везла кисневі й пропанові балони для зварювальних робіт. На трасі біля смт Середнє в неї вдарилася Audi, виникла пожежа. Немаленька, можна сказати, вибухали кисневі балони. Чотирьох людей із Audi та трьох працівників ремонтної бригади з вантажівки забрала «швидка». Із тої пожежі одразу поїхав на іншу – горів гараж. Взагалі тоді пожеж було більше, ніж тепер».

Протягом своєї кар’єри Олександр ліквідував тисячі загорянь. І врятував чимало людських життів. Так, 2016 року він отримав медаль «За відвагу на пожежі». «Це був січень 2016-го, горіла квартира на п’ятому поверсі багатоповерхівки в мікрорайоні «Шахта» в Ужгороді. Помешкання було сильно задимлене. Я піднявся нагору й виніс на руках 5-річну дитину. Бабусю накрили ковдрою й вивели на вулицю», – ділиться спогадами пожежник. 

Втім Олександр, попри очевидні факти, не вважає себе героєм. Запевняє, що просто виконує свою роботу. І, як і будь-яка людина, радіє, коли вдається комусь допомогти. Хоча пожежнику й надзвичайно приємно отримувати подяку за свою роботу. Згадує такий випадок: «Одного разу приходив чоловік подякувати за те, що ми врятували його майно. Він поїхав кататися на лижах і залишив включеним водяний насос. Сталося коротке замикання й почалася пожежа в прибудові до оселі. Ми відрізали пожежу від основного будинку, збили, охолодили там конструкцію. Одним словом, врятувати будинок. Так десь через два тижні власник, який повернувся з-за кордону, прийшов нам дякувати».

Аби не «перегоріти», пожежному просто необхідно навчитися відволікатися від роботи й поновлювати сили. Для Олександра справжнім психологічним розвантаженням є риболовля. Ще змалку він полюбив цю справу, коли частенько рибалив на Ужі неподалік від Невицького замку на Ужгородщині. До кожної рибини, як і до пожежі, треба знайти особливий підхід. «Карася треба ловити на кукурудзу, подуста на опаришів, щуку – на блешню. Різна риба на різну приманку клює», – ділиться досвідом Олександр. Найбільшим уловом пожежника стали сом і щука, обидва вагою близько п’яти з половиною кілограмів.

Звісно, на роботі бувають і спокійні дні, коли пожеж немає. І, на думку Олександра, було б добре, щоб таких днів ставало дедалі більше: «То й добре, коли немає пожеж. Адже якщо їх нема, люди багатіють. А коли щось стається, то хтось втрачає майно, а хтось, не дай Бог, – близьких людей».

У ДСНС України у Закарпатській області