Navchas

У Закарпатському муздрамтеатрі ім. братів Шерегіїв відбулася прем’єра вистави М.Мільмейстра “П’єса для метеликів з оркестром. Вистава для всієї родини” за твором Х.Ейзель-Валаамової.

Спектакль є візуалізацією музики, такою собі музичною абеткою в яскравих картинках – для малечі і дорослих. Це повнокровна музична вистава, де задіяний весь театральний оркестр, причому музиканти не сидять традиційно в оркестровій ямі, а діють на сцені як драматичні артисти. Вперше подібне було у місцевій постановці “Одруження” кілька років тому, але там музиканти переважно марширували по сцені, тепер же вони розігрують цілу складну історію. Знайшлася роботи і для балетної трупи – сім ожилих нот не тільки співають, а й постійно танцюють, як заведені (балетмейстер В.Бабука). Кілька наскрізних ролей виконують драматичні артисти. Але найголовніше на сцені – таки музика. М.Мільмейстер, Х.Ейзель і керівник оркестру А.Жужгова скомпонували п’єси 28 композиторів (переважно класиків, але окремі п’єски спеціально для вистави написав сам режисер) так, що вони сприймаються як єдина масштабна цілісність – така собі нотна “Одіссея”. Сама ж ідея подібного музичного епосу для дітей належить театральному концертмейстеру Т.Булановій, яка мобілізувала для цього цілий колектив.

Автори поставили за мету спростувати відому приказку “Розказувати про музику – це все одно, що танцювати про архітектуру”. Про музику тут ідеться постійно, дотепно і вигадливо. Починається з типової сценки: дівчинка і традиційний інструмент дівчачих катувань (піаніно). Хочеться зразу грати щось серйозне, а доводиться годинами ганяти по клавішах самі лиш гами. А.Пересоляк – сама дитяча безпосередність, щирість і наївність, “все і негайно”, часом нагадує просто білочку у колесі . Саме на ній великою мірою лежить увесь драматизм вистави, різні пружинки навколо неї тільки встигають клацати.

Роль пані Музики (С.Мавріц) – одне з найцікавіших втілень педагога на закарпатській сцені. Це такий собі посередник між світами небесним (музика), земним (учениця) і середнім (інструменти). Як вона балансує між усім цим то з незворушним, то з іронічним, то з поблажливим виразом обличчя – це треба бачити. Робота педагога – це 95% терпіння-витримки і 5% креативу, демонструє актриса. Плюс трішечки пускання пилу в очі, особистого гіпнотизму і якоїсь недомовленості, що і провокує учні на власні пошуки.

Персонажі мандрують углиб симфонічного оркестру – принаймні, до трьох груп інструментів – смичкових, духових і ударних, а відтак же оживає піаніно й акордеон. Перед глядачем проходить понад два десятки інструментів – кожний зі своєю вдачею, неповторним обличчям і короткими коментарями від ведучої. Музиканти відверто тішаться своїм новим амплуа. Десь це навіть нагадує першу радянську кінокомедію “Весёлые ребята” з її незабутньою драматизацією музичних творів.

Роль композитора у творчій кризі (А.Мацак) – це щось. Власне, це типовий стан творчих діячів Закарпаття. Маестро долає свою ведмежу сплячку завдяки дівчинці, яка здатна розворушити мертвого, починає врешті-решт творити на очах глядачів. Наприкінці на сцені з’являються Бах, Моцарт і Бетховен – чи не перші в нашому театрі спроби у жанрі портретного гриму. Взагалі, художниці-постановниці Е.Зайцевій вдалося створити атмосферу справжньої феєрії, її нотки, кожна в суконці іншого кольору райдуги й щораз новому типові капелюшку, запам’ятовуються надовго. До того ж підібрано специфічне вбрання для кожного інструменту, а образ феї Музики – взагалі щось голлівудське.

До Нового року театр планує ще три прем’єри. Це буде перше постановка М.Фіщенка на великій (а не камерній) сцені – комедія положень. В.Шершун представить одну з п’єс Мольєра. А запрошений молодий режисер з Києва Микола Бабин подарує дітям модерну новорічну казку.

Сергій Федака