Navchas

9 листопада в Зразковому етнографічному музеї „Світлиця”, в якому зусиллями педагогів Закарпатського обласного палацу дитячої та юнацької творчості „ПАДІЮН” зібрані предмети  побуту та  народне вбрання Закарпатців, долучилися до  відзначення Дня української мови та писемності. Сюди завітали учні середньої школи № 3 міста Ужгорода, щоб поспілкуватися про значення української мови в житті українців, про її співучість та милозвучність, спробувати себе у вправності співати українських народних пісень, пограти в народні ігри та дізнатися багато цікавих історій з життя українців. Колись в цей день віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та молилися, щоб дитина гарно вчилася. І, що головне, вчилася все життя багато, старанно і завжди. Адже „користь від цього є велика”, бо „Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду”.

Український  народ  має  давню  історію,  він  витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові.  А найголовнішою  його  ознакою,  що  дає  йому право називатися нацією, є мова – його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття. Це  найдорожчий  скарб,  переданий  українцям  сотнями  й сотнями  попередніх  поколінь,  виплеканий  у  давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці.

Українська мова – це скарбниця духовної і культурної спадщини українського народу. У різноманітних формах існування української мови (старовинні усні перекази і літописи, народні пісні і думи, казки і міфи, поетичні і прозові твори тощо) зберігається історична пам’ять та досвід нації, її світоглядні і моральні цінності, віддзеркалюються національні традиції і звичаї, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті і тому є унікальними складовими національної ідентичності.